Мої племінниці чаклують на кухні — готують пасту, а не просто відварюють макарони. Я трохи побоююся робити те, що досі не готувала, особливо коли страва піде «на люди».

Гарбуз зараз — ну просто король: пора залицянь, сватань і весіль у розпалі, і без нього — нікуди! Господині обирають його для своїх шедеврів уже хоча б за колір осені.

Осінь — воістину невичерпне джерело натхнення, навіть заголовок до наших наступних кулінарних студій заримувався. Що вже там дивуватися поетам, які мислили високими образами, саме осінь надихала їх на творчість найбільше.

Найлегше пекти також восени. Яблука і груші ще такі соковиті, що аж просяться на якісь експерименти. Ну і морква не пасе задніх, хоч і овоч, але у випічці б’є рекорди!

Начиталася цікавих думок про осінь і виявила закономірність: народ любить осінь за гарячі запашні чаї, духмяну випічку й ситні обіди. Ну що ж, чудова причина її любити і за це.

Чого тільки народ не придумає на свої найбільші свята! Тут і прикмети, і повір’я, і прислів’я, і приказки! І, звісно, завершення певного циклу городніх чи інших робіт, підготовка оселі, а особливо — святкового столу.

Поява чоловіка на кухні — таке ж звичне явище, як і поява снігу взимку чи дощу восени. Не стихійне лихо, звісно, але все одно напружує.

Свіжі гриби все ще тішать нас своїми лісовими ароматами і кличуть до лісу. Хто бажав — уже насушив собі і наконсервував грибів, тепер можна і грибну «дієту» собі влаштувати.

Синенькі — суцільні смаколики, і це — перша і найщиріша правда. Вони що тушковані, що запечені, що фаршировані, що консервовані — красиві, смачні й корисні.

Погодьтеся, інколи дуже хочеться когось епатувати, не виходячи з кухні. Зробіть це за посередництва варення з... грибів. Добре, що не з мухоморів, бо то навіть для епатуванння було б занадто.