Дорогі українці, молоді господарі землі! До вас насамперед моє слово. Уявімо собі, що на життєдайній нашій планеті враз пропала незамінна і свята прісна вода. Тут не треба особливої фантазії. Кожному ясно.
А на сході й надалі війна,
Знову є убиті й поранені.
Невідворотний розвиток цивілізації вказує своїм перстом на те, що відплата за будь-коли вчинені злодіяння неминуча. Не таке вже й далеке, а ближче майбутнє припечатає будь-яких супостатів тавром ганьби.
Завсідником тусовок Бабуїна
був і, напевне, є пан Крокодилов.
Вельмишановна редакціє «України молодої»! Написати до вас змусила надрукована у вашій газеті стаття відомої української письменниці Оксани Забужко «Путіну потрібні не Крим і Донбас, а мільйони українців».
Два півники, два півники на жердці сиділи,
Два півники зозулястій курці «пір’я мили»:
Ось півроку вже пролетіло,
Мов крізь сито — жменя піску.
Шановна редакціє газети «Україна молода»! Я проста пенсіонерка, постійний читач та передплатник вашої газети. Газета мені дуже подобається, бо вона правдива, патріотична.
У 1918 роцi німецький кайзер визнав державну незалежність України, і тільки брак гену державності українського народу (який є у наших сусідів поляків, угорців, чехів) та незрозумілі, неузгоджені між собою дії українських керівників віддали Україну на поталу більшовикам Леніна.
Лихом об землю вдарю.
В серці цвістимуть сади.
