Українська літературна мова не мислима як без її шанувальників, так і без правопису.

Був поганим рік мишачий —
Дошкуляли нам невдачі,

Згадалися мені наші мандри на Черкащину до Городища, до Млієва.

Шановна редакціє! Здивувала позиція Остапа Дейнеги, який помилково (та й не тільки він) вважає Володимира Яворівського письменником-патріотом.

Величний історик, письменник і громадський діяч Іван Огієнко свого часу писав: «У який бік не поглянемо, скрізь побачимо, як оригінально, своєрідно складав свою культуру народ український.

Розмінюю себе на ночі й дні
Дорогою скляною. Дощ зі снігом...

Нещодавно, 3 грудня 2020 року, о 21-й годині, на каналі «Культура» був сюжет про поета Богдана Ігоря Антонича.

Вітчизняні гідрометео­рологи останнім часом практично не відчувають уваги чи підтримки з боку держави.

Живемо, наче кентаври. Тулуб тюпає до Європи, а вертка шия і голова на ній усіма помислами й вчинками залишаються в «азіатчині» — зрослися з рештками колись Золотої Орди.

Бувають випадки, коли «дзяв» і «гав»
і згадку про погляд собачий
почути миліш від мажорних октав,
хоч це і дрібничка неначе.