Поминання предків: давнє й сьогодення
Наші пращури добре знали, що смерть це не кінець, а перехід. Душа, як пташка, вирушає у свій шлях, і важливо не тягнути її назад болем, а дати спокій, щоб вона знайшла дорогу до свого світу. >>
Від Донецька до Кремля — українська це земля
13.10.2020
У газету «Україна молода» звернулася 74-річна мешканка Луганська, яка написала вірш-відповідь на пісню Віки Циганової «От Донецка до Кремля — это русская земля».
Цей вірш не має зникнути з просторів інтернету і сторінок газет. Слава Україні!
Слухай, Віка Циганова, про що буде тут розмова:
Від Донецька до Кремля — українська це земля.
Наш князь Юрій Долгорукий підкорив болота, луки.
Він Москву вам заснував, щоб нечистий вас забрав!
Ще в Москві хор жаб співав, Київ наш вже процвітав.
Жаль, що Путін це не знає, на Вкраїну зазіхає.
Де стояли шахт громади, він поставив свої «Гради».
Зруйнував наші мости і наставив блокпости.
Там, де соняшник в нас ріс, — поле топчуть «Стрілок», «Біс».
Де були сади, левади — зараз там його гармати.
Де хліба росли високі — вирви там навкруг глибокі.
Де малеча тягла санки — розчавили гірки танки.
Розбомбив він наші хати, вимусив людей страждати.
Надсила на нас конвої найсучаснішої зброї.
Він мінує лани чисті — так робили лиш фашисти.
Ллється кров в моїй країні, та не вмерти Україні,
Не здамо землі ні клапоть — пам’ятай це, русскій лапоть!
Вірю, знаю — прийде час, відповість він за Донбас,
За землю мою святую, за пролиту кров людськую,
За могили в чистім полі, за всі зламанії долі,
За скалічених людей і за смерть малих дітей.
Чуєш, Віко, стерво сите, Україну вам не вбити!
І земля моя, Донбас, прокляла давно вже вас.
Я благаю на колінах: «Мир дай, Боже, Україні!»
Щастя дай захисникам, її донькам і синам.
Матір Божа, я благаю, спокій дай моєму краю,
Дай загиблим місце в раю — я молю тебе, благаю!
Путіна я проклинаю, «щоб ти здох», йому бажаю.
В небуття підуть кобзони, путіни і циганови,
Та залишиться країна, наша ненька Україна.
Вільная і працьовита, не раз кровію полита.
