Закривавлену жінку привезли до лікарні пізно увечері. Лише після надання допомоги 38–річна мешканка Шостки змогла пояснити, що з нею трапилося. «Ми сиділи на лавочці, грали в карти, нікого не чіпали. Тут з’явився молодик із собакою і почав чіплятися до нас. Коли ми йому відповіли, щоб ішов своєю дорогою, він спустив свого пса... Останнє, що я пам’ятаю, як лежу під лавкою, а моє лице гризе собака», — розповіла постраждала правоохоронцям.

Неприємна заминка сталася при покладанні квітів до пам’ятника Жертвам політичних репресій очільниками сумської влади. Їм на заваді стали представники Спілки української молоді та Молодого руху, переконані в тому, що не всі мають право на таке покладання. На думку молодих патріотів, подібні дії повинні відбуватися за покликом душі, а не як популістський хід. Тим більше, говорить член проводу СУМ Андрій Букін, попередні вчинки засвідчують нещирість обласної влади у ставленні до тих, хто відстоював Україну.

Щойно встигли з’явитися звістки про заснування в Сумах Комітету захисту України, як поширилося антиповідомлення — зі звинуваченнями цього комітету в «липовості». Голова обласної «Народної самооборони» Іван Боршош заявив, що його організація, всупереч поширеній інформації, не брала участі в установчих зборах. Начебто не було там і низки інших формувань, відтак Боршош піддав сумніву сам факт створення об’єднання.

«Для мене честь приїхати до Сум у річницю студентської революції», — каже активіст молодіжного руху з Харкова Іван Омелян. Саме цього дня шість років тому відбувся перший мітинг сумських студентів проти неправомірного об’єднання місцевих ВНЗ. Ніхто не передбачав, у що виллються ті дії. Але тоді, попри адміністративний тиск, студенти зважилися відстоювати свої права. І врешті перемогли.

Ця картина відкриває невелику виставку творів, присвячених річниці Перемоги, що презентована у Сумському художньому музеї. Літня жінка за столом, на якому лежать старі фото, трикутники листів та кілька тюльпанів. Для художника Євгена Лученка картина «А мати все чекає» дещо автобіографічна.

Мешканці Сумщини потерпають від безробіття: на одне робоче місце в області претендує майже двадцять безробітних. «У Сумах таких претендентів — шістнадцять», — розповів на прес–конференції напередодні свята голова Сумської обласної ради Національного форуму профспілок Андрій Отенко. Ці цифри випливають з офіційних даних. За моніторингом профспілок, число безробітних ще вище. Його варто збільшити щонайменше на сорок тисяч — саме стільки людей нині перебувають у вимушених відпустках, працюють неповний робочий день або тиждень.

Зовні виробництво виглядало цілком пристойно. Службові особи одного з місцевих акціонерних товариств орендували промислове обладнання ДП «Будильський експериментальний завод», що в Лебединському районі. І декларували, що виготовляють спиртовмісні добавки на основі біоетанолу. Хоча насправді випускали дещо іншу продукцію: рідке моторне пальне з біомаси. А біомасою була звичайна бурячна меляса.

Заяву про відставку з посади написав Анатолій Ворона — міський голова Бурині, одного з райцентрів Сумщини. Рішення добровільне. Ухваливши його, посадовець послався на Конституцію України. Нею визначено чотирирічний термін роботи міського голови, а працювати понад цей час немає правових підстав. Якби це сталося, пише в заяві мер, імовірною була б кримінальна відповідальність за самовільне привласнення звання посадової особи. Тринадцятого травня закінчується термін повноважень Ворони, отож він попросив міську раду задовольнити його відставку.

Державний виконавець — фігура відповідальна. Часом люди навіть не знають про існування державної виконавчої служби і в разі нездійснення судового рішення нарікають власне на суд. Проте саме виконавцю визначена важлива місія виконання присуду. Якщо, звісно, він справді робить свою роботу. Так, до Шосткинської міжрайонної прокуратури почастішали скарги на діяльність відділу Державної виконавчої служби міжрайонного управління юстиції. Наглядове відомство здійснило перевірку і виявило, що відділ свої функції уявляє дещо своєрідно.

Громадська ініціатива «Газон — не місце для парковки» презентувала свої наміри в обласному прес–клубі. Виникла вона з причин, зрозумілих не лише сумчанам, — знахабнілі водії обирають для своїх автівок те місце, яке їм приглянеться. Причому не зважають, чи це сквер Шевченка в самісінькому центрі Сум, чи клумба, посаджена під вікнами дбайливою сусідкою; чи й узагалі природоохоронна зона біля річки. І що зробиш: на машину гроші є, а от культури за гроші не купиш!