Герой України, син головнокомандувача УПА Юрій Шухевич міг би віднедавна отримувати непогану пенсію — 10 тисяч гривень йому, як Герою України за особливі заслуги перед Батьківщиною призначив уряд. Цією ж окремою постановою Кабмін «ощасливив» не тільки пана Юрія — крім нього, доплату до пенсії отримали всі інші Герої України: Герої Радянського Союзу, Герої Соціалістичної Праці, повні кавалери Ордена Трудової Слави, особи, які нагороджені чотирма та більше медалями за відвагу (це за умови, що їхня нинішня пенсія не перевищує 15 тисяч гривень). Однак Юрій Шухевич вирішив... гроші не брати. «Бо сприймаю це як підкуп перед виборами, — запевняє «УМ» Юрій Шухевич, — з одного боку, уряд говорить, що немає грошей для підвищення соціальних стандартів, з іншого — витрачає величезні кошти на окремо обраних людей. У час, коли дуже багато українців опинилися на межі виживання і не мають можливості купити найнеобхідніше чи оплатити комунальні послуги, брати такі великі гроші, я вважаю, Герої України не мають морального права».

Авторитетні економісти запевняють: українська господарка скочується у 90–ті роки. Такої «дірки» у бюджеті й таких зовнішніх боргів давно вже не переживала Україна. «Наступний рік запам’ятається надовго», — «втішають» експерти й перераховують наші економічні проблеми, які неодмінно «вилізуть» боком: відсутність бюджету на 2010 рік, катастрофічне зменшення надходжень, обезкровлені політикою уряду місцеві бюджети... І безкінечний солодкоголосий популізм і розповіді про райдужні перспективи. Уряд запевняє: зарплати та пенсії виплачуватимуться й надалі безперебійно. Однак факти — річ уперта: вже зараз із регіонів стікається тривожна інформація про перебої з виплатами, фінансуванням освітніх і медичних закладів та житлово–комунальної сфери. А що буде далі?

Перша «декада» новорічних застіль позаду: наші хмільні голови протверезіли, салати та мандарини вже доїдені, розсіл випитий, а всі святкові передачі та фільми переглянуті. Саме час подумати про життєво–серйозні справи. Наприклад, про них — про зміни до законів, за якими нам жити в новому році. Вони приходять під бій курантів і набувають чинності (це вже така новорічна традиція) із 1 січня. І нинішній 2010 рік — не виняток. Отож готуємося до державної реєстрації мопедів, відсутності реклами алкоголю у журналах, серійного виробництва нових українських танків (одних із кращих у світі!) та нових обіцянок влади. А обіцяно в Новому році чимало: нові пільги багатодітним, підвищені зарплати лікарям та освітянам, підтримку в придбанні квартир та війну з корупцією.

Отож із першого січня на нас чекають…

А чорноземи біля Різдвяного такі, що моя супутниця, співробітниця Валківської райдержадміністрації Світлана, губить у них «набійки» з тоненьких підборів. Поки ми їх шукаємо, думаю про те, що до цієї землі мусять прилипати не лише жіночі чобітки чи натруджені селянські руки, а й закохані у село душі. Проте Різдвяне, одне з багатьох «неперспективних» сіл, приречене на вимирання. Якщо йому і судилося ще зустріти п’ять чи десять Свят–вечорів зі світлом у вікнах, то це завдяки «дачникам», які тут оселилися.

Наприкінці минулого тижня в румунському Тімішоарі пройшли урочистості з вшанування пам’яті жертв антикомуністичного повстання 1989 року, а позавчора — святкування 20–ї річниці проголошення Тімішоари першим у країні містом, вільним від комунізму. 118 мешканців міста загинули тоді в сутичках з регулярними військами та агентами таємних спецслужб «Секурітате», а кілька тисяч осіб отримали поранення.

Учасники ювілейних заходів у Тімішоарі та в інших містах Румунії і в ці дні вийши на вулиці, тримаючи прапори соціалістичної Румунії з вирізаним усередині комуністичним гербом країни — саме такі знамена стали символом антикомуністичної революції.

На флагштоках біля президентського секретаріату — зеленожовті бразильські прапори, а на мокрому асфальті, здається, ще залишилися сліди автомобілів кортежу глави цієї держави, який щойно завершив свій візит до України. «Щоправда, кілька їхніх міністрів, що прибули до нас у складі офіційної делегації, не повернулися назад, а залишилися в Києві, — вони відвідають кілька вітчизняних підприємств, які виготовляють обладнання для гідроелектростанцій, — глава секретаріату Президента України Віра Ульянченко перед початком інтерв’ю коротко резюмувала підсумки двосторонніх перемовин. — Ми напрацювали «меню» на 6—8 років роботи, у тому числі й щодо спільного виготовлення ракетиносія «Циклон». Уявіть собі: у всій Бразилії діють усього лише два спільні підприємства з іноземцями. Й одне з них — з Україною!».

Президента України та його секретаріат часто звинувачують у надмірному інтересі до економічних проблем держави. Численні вето Віктора Ющенка, його звернення та відкриті листи «доброзичливці» називають втручанням: мовляв, за Конституцією керувати економікою — це компетенція Кабінету Міністрів і тільки його! Але на вулиці Банковій мають контраргументи. Саме з них і почалася наша розмова з пані Ульянченко.

Свій учорашній виступ на засіданні уряду очільниця Кабінету традиційно розпочала з критики. Але не себе чи своєї команди, а політичних опонентів по передвиборній гонці. Зокрема, Віктора Януковича — за закон про підвищення соцстандартів. «Цей закон ми направили всім закордонним експертам, щоб не уряд, а вони підтвердили, що закон про збільшення бюджету для його виконання — це великий обман виборців Януковича», — звучним голосом віщала Юлія Тимошенко.