За місяць до поновлення другої частини сезону в українському чемпіонаті клуби прем’єр-ліги активно занурилися в процес поновлення втраченої за новорічні канікули ігрової та фізичної форми.

Зміни «почесної варти» на чільних позиціях світового тенісу чекали вже давно. Практично безроздільне домінування Серени Уїльямс та Новака Джоковича, що спостерігалося в минулі кілька років, відверто кажучи, подобалося не всім.

Щось подібне сталося й на минулорічному чемпіонаті світу, коли єдину нагороду українським біатлоністам приніс той, хто не вважався головним претендентом на її здобуття.

Як і в командних видах спорту, у великому тенісі протистояння «давида» з «голіафом» завершуються доволі прогнозовано, проте сенсації, коли аутсайдер несподівано долає фаворита, тут трапляються все ж частіше, ніж, скажімо, у футбольних баталіях.

Попри доволі м’який регламент групового раунду Ліги чемпіонів, згідно з яким можливість продовжити своє подальше існування в баскетбольних єврокубках мають шість iз восьми команд кожного з октетів, южненський «Хімік» достроково попрощався з єврокубковим «плей— оф».

На відміну від стартового дня Відкритого чемпіонату Австралії, коли на три поразки вітчизняних тенісистів припала лише одна перемога, наступного дня позитивних і негативних емоцій від виступу наших співвітчизників у Мельбурні було рівно однаково.

Коли Володимир Кличко безроздільно домінував у суперважкому дивізіоні, він не раз говорив про своє бажання провести один зі своїх чемпіонських боїв у Києві.

Трохи більше місяця відпочивши на зимових канікулах, вітчизняні клуби прем’єр-ліги один за одним повертаються з відпустки й одразу вирушають на тренувальні збори до теплих країв.