Близько трьох тисяч працівників ВАТ «Сумське НВО ім. М. В. Фрунзе» зібралися біля приміщення заводоуправління, протестуючи проти зниження заробітної платні за наказом генерального директора підприємства.

До слiдчого iзолятора мiлiцiї помiстили заступника начальника податкової iнспекцiї обласного центру. Власне за руку, що брала хабар, спiймали не його, а спiльницю меншого посадового калiбру — старшого державного ревiзора–iнспектора податкової iнспекцiї.

«Погроз не було, — каже Віктор Бобиренко, — методи зараз інші, ніж у 2004 році. Усе досить м’яко, не приковують до батареї. Але гайки закручують. І я нікого не звинувачую. Хтось написав заяву за власним бажанням — це вибір кожного. Просто застерігаю: сьогодні вас посунули з посади й сказали сидіти тихо. Завтра настійливо запросять до Партії регіонів. А післязавтра виявиться, що ви граєте за команду, за яку не хотіли грати, але обставини вже склалися так...»

У серпні по всій території України, окрім західних областей, температура може сягнути цьогорічного максимуму — близько + 40—42. Такі не зовсім втішні для стомлених спекою українців прогнози озвучив на прес–конференції начальник Укргідрометцентру Микола Кульбіда, який також попередив, що спека в Україні буде тривалою, а температура повітря дещо знизиться лише в другій половині серпня.

Останні два тижні на Сумщині виявилися складними для бажаючих заправити пальним свої авто. Ще б пак: із 121 автозаправної станції, що працює в області, 49 припинили свою роботу. У п’яти районах — Роменському, Буринському, Великописарівському, Липоводолинському та Краснопільському — ситуація була близькою до кризової. Якщо врахувати, що нині жнива і постачання паливно–мастильних матеріалів має стратегічне значення, то, без перебільшення, можна сказати, що область залихоманило.

Остання знахідка працівників міліції перевершила всі попередні: у селі Річки Білопільського району виявили плантацію з 786 кущів конопель. Досі фіксували 20—30 — до ста рослин. Господар поля явно претендував на хороший прибуток від урожаю. Як розповідає керівник центру зв’язків із громадськістю обласної міліції Ельвіра Біганова, спочатку міліціонери знайшли у 34–річного чоловіка пакетик із коноплями.

Ми стоїмо на майданчику, де працює техніка, — сюди завозять та розрівнюють землю. «Під нами — чотирнадцять метрів сміття», — каже заступник директора ПМК–45, підрядника робіт із закриття сумського полігону твердих побутових відходів, Віталій Жиленко.

Сумщина за кількістю дітей, що відпочивають організовано, минулого року була в п’ятірці кращих. Цього року принаймні з десятки теж «не випаде». Бо ж до середини літа «потаборувало» вже більше половини тих, кого передбачали оздоровити.

Було це за давніх радянських часів. Працівник посольства однієї з країн виявив потребу поїхати до якогось із міст України. Звісно, було визначено чіткий маршрут і були люди, які спостерігали за його дотриманням. Аж раптом у Сумах без усяких попереджень авто змінило курс і поїхало поза маршрутом. Куди? У напрямку Білопілля. Чому? Адже жодних об’єктів, достойних уваги іноземців, наші спецслужби там не вбачали! Скринька відкрилася досить просто: доїхавши до одного з полів, машина зупинилася, пасажир вийшов, роззирнувся, сів у авто і повернувся на маршрут.

«Очевидно, супутникові фото показали на полях незрозумілі насадження, — розповідав нам на семінарі чи не тридцятирічної давності працівник держбезпеки. — І посольству довелося йти навіть на порушення, щоб задовольнити цей інтерес».

Можливо, розповідь і була дещо прикрашеною для посилення пильності радянських журналістів. Та що за стратегічну сировину знайшли на Білопільщині? На полі ріс мак. А пригадалася історія, бо саме до того «стратегічного» господарства ми завітали — державного підприємства «Побєда», де вже понад півстоліття вирощують лікарські трави.

Журналістські публікації часто починаються з телефонного дзвінка. Так було й цього разу. Дзвінок з одного з районів області запропонував тему: вплив влади на результати майбутніх перегонів. Потім були ще кілька зустрічей, і в цілому вийшло міні–розслідування. Виявилася тенденція, що нагадала роки минулі. Практично всі співрозмовники, погоджуючись розповідати про ситуацію, просили не називати їхніх імен. «Ці хлопці, які прийшли, досить жорсткі», — пояснив мені не останній чоловік з одного райцентру Сумської області. — А людям, зрозуміло, хочеться жити й працювати, не зазнаючи незаслужених утисків...»

Тож обійдемося переважно без імен, хоча сигнал цей тривожний. Але загалом, кажуть по телевізору, зі свободою слова в Україні все добре...