У ніч з 15 на 16 травня у місті Броди, що на Львівщині, у цеху оперативної поліграфії місцевого видавництва «Просвіта», яке щойно після капремонту планували знову ввести в дію, спалахнув вогонь. Саме це видавництво свого часу видало скандально відому книгу Дмитра Чобота «Нарцис. Штрихи до політичного портрета Віктора Медведчука». Температура від полум’я була настільки високою, що на другому поверсі видавництва поплавилася підлога. В самому цеху згоріли кабелі, папір, пожежна сигналізація, чимало обладнання. «Сусідка з будинку навпроти прокинулися о четвертій ранку від вибуху, — розповів кореспонденту «УМ» Дмитро Чобіт, — На дворі було світло, як у день. Вони казали, що можна було читати газету. Сусіди кинулися до вікна, а там величезний стовп вогню». Пожежники гасили вогнище майже годину.

Учора, як і впродовж останніх тринадцяти років, Верховна Рада не знайшла в собі «кнопкових» ресурсів, аби реабілітувати депортованих. І це при тому, що питання розглядалося у такий болючий день — 60-річчя з дня виселення кримських татар.

Відставка у п'ятницю надвечір Олександра Чалого, який з липня минулого року обіймав посаду «профільного» заступника міністра закордонних справ — з питань європейської інтеграції, — не стала несподіванкою. Не стало несподіванкою й те, що Чалий пішов за власним бажанням — тут збіглися думки втомленого ситуацією дипломата і бажання вищого керівництва держави. Олександр Олександрович минулого тижня вже був у відпустці і мотивував своє бажання перепочити від дипломатії потребою написати мемуари. Книжка Чалого, як з'ясувалося в його суботньому інтерв'ю радіо «Свобода», буде теж «про це» — про євроінтеграційні перспективи України. Адже, попри все, «я... залишаюся глибоким прибічником євроінтеграційної стратегії, і хочу зробити в нових обставинах позитивне й конструктивне, щоб захистити цю стратегію». Шокує, що держава, якій бракує висококваліфікованих дипломатичних кадрів, легко відпускає такого потужного спеціаліста, як Чалий, «писати книжки». Очевидно, що справа, якою він опікувався, вже абсолютно нецікава Україні, що б там не заявляв Президент Кучма до Дня Європи про «незмінність нашого євроінтеграційного курсу». Фахівці в євросправах виявилися державі непотрібними, бо неактуальними є самі проблеми євроінтеграції, натомість час потребує фахівців з вивчення російської політики та неоколоніальних взаємин з метрополією.

Щойно партійці Валерія Пустовойтенка та Анатолія Кінаха злилися в одну фракцію, як одразу ж задекларували намір узяти участь у наступній президентській кампанії. Судячи з усього, ПППУ та НДП вирішили взятися за цей процес дуже серйозно. «Промисловий підприємець» Микола Оніщук сказав, що майбутня коаліція буде альтернативою «політичному процесу, що розвивається навколо фігури нинішнього Прем'єр-міністра України Віктора Януковича».

Позавчорашній робочий візит до Москви Прем'єр-міністра Віктора Януковича до Москви був здебільшого присвячений Єдиному економічному просторові (адже саміт «четвірки» в Ялті планується провести 23-24 травня), і аж ніяк не спробі «нетихого дона» знайти в російській столиці підтримку своєї кандидатури на наступних президентських виборах. Принаймні на прес-конференції у Москві Янукович спростував припущення, нібито він прибув у білокам'яну, аби заручитися підтримкою Володимира Путіна: «Ці питання під час зустрічі не обговорювалися». Зате чимало часу, судячи з офіційних звітів про поїздку, було відведено для розмов про ЄЕП.

Версії щодо балотування глави президентської Адміністрації, одіозного лідера СДПУ(о) Віктора Медведчука, в народні депутати у «звільнених» округах виникали вже не раз — і коли «донецький» Геннадій Васильєв пересів із віце-спікерського крісла ВР у генпрокурорське, і коли близький до есдеків Сергій Ківалов перейшов із парламенту на посаду голови Центрвиборчкому. Але були причини, які ощасливлювали виборців Донеччини та Одеси. У першому випадку мандат передався у спадок від брата Геннадія до брата Олександра, тим паче — у «вотчині» «донів». У другому існує ризик «прольоту» Медведчука, адже одесити — народ не темний, візьме та ще й «прокине». До того ж весь цей час існувала політична невизначеність, пов’язана з незавершеністю політреформи. Адже цей проект глави Банкової в разі реалізації «автоматом» відкривав Медведчукові шлях до висот — скажімо, в крісло Голови надзвичайно посиленого, підконтрольного нинішнім «кучмістам-медведчукістам» парламенту. Але реформа у версії Банкової провалилася остаточно, і осінь диктує Вікторові Володимировичу свої «умови задачі». Адже хоч би хто став Президентом із нинішніми повноваженнями — Ющенко чи Янукович, — лідер СДПУ(о) на посаді свавільного глави президентської канцелярії не залишиться. Не візьмуть його і в прем’єр-міністри, навіть за виграшу на виборах Януковича. А, скажімо, віце-прем’єрство — дуже мілко для чоловіка Оксани Марченко. Тож лишається єдиний вихід — пробиватися в парламент, щоб вести свої нові ігри й крутити інтриги вже там.

Треба уважніше придивитися до багатьох iнтернет-видань України, адже деякі з них працюють «поза правовим полем» і безкарно пишуть казна-що. Так нещодавно казав голова Держкомтелерадіо Іван Чиж. Безсумнівно: Чиж не має стосунку до того позову, який минулого тижня подали проти «Української правди». Проте Іван Сергійович фактично наврочив: до «УП» «уважно придивились...» Валерій Воротнік, радник соціал-демократа(о) Нестора Шуфрича, екс-редактор черкаської «Антени» (колись опозиційної газети) та Марія Самбур (у недалекому минулому — юрист Інституту масової інформації) через суд вимагатимуть спростування деяких, надрукованих «Українською правдою», даних.

Учора було оприлюднено чергове «євроінтеграційне» рішення Президента України — про ліквідацію інституту Спецуповноваженого з питань Євро-Азійського нафтотранспортного коридору, яке опікувалося розвитком нафтогону «Одеса-Броди». Після відставки Гайдука, Єрмілова, Чалого це є черговим свідченням того, що гору взяв неєвропейський напрям політики і влада зробила черговий крок для демонтажу євростратегії України. Указ Президента датований 15 травня. Офіційний мотив — «його існування не призвело до підвищення ефективності роботи міждержавної нафтотранспортної системи».

Відомий політолог і українофіл, член правління вашингтонського Центру стратегічних і міжнародних досліджень Збігнєв Бжезінський почав відвідини Києва з офіційних зустрічей. Його приймали Президент України Леонід Кучма і голова уряду Віктор Янукович. Коло питань — якнайширше: від майбутніх президентських виборів до євроінтеграції України.