«Кулінарія — як любов: в неї або потрібно зануритися з головою, або взагалі не занурюватися», — такою цитатою Гаррієт Ван Хорн починає Марина Гармаш свою «кулінарну подорож», як вона й назвала свою історію про те, що для неї кулінарія.
Можна і віршем заговорити після дегустації кексів з малиною від львів’янки Аніти Камінечної.
Печеня з індичкою та овочами. Я б у властивій для себе манері дописала ще: «Буде снитися ночами».
Зефір навіть вигляд має романтичний: хмароподібний і ніжний.
І справді, без салату жодне свято — не свято. Але скажу більше: без салату і в звичайні, будні дні також не обходиться.
Мені знову хочеться макової випічки, і нічого не можу з цим зробити.
Можливо, бабусі мали трошки більше часу на приготування, хоча це не факт — роботи і тоді було чимало.
«Зупиніть мене, будь ласка! З’їла уже чотири штуки і не можу зупинитися», — пише про ці булочки хмельничанка Інна Сотніченко, і я її розумію.
«Усі мої експерименти з пловом доводять, що справа у дрібницях, і вдалу страву від липкої каші відділяють речі, на перший погляд незначущі (був у мене і невдалий досвід, і не один раз), — розповідає про свій досвід вдалого плову, рецепт якого поширився як один із найвдаліших, — Віра Волошина з Вінни
