Років десять тому авторка психологічних драм і за сумісництвом головний редактор жіночого журналу «Караван історій. Україна» Ірен Роздобудько дізналася про вражаючий факт — якщо зібрати всіх дівчат і жінок з України, які зникли за кордоном і перебувають у сексуальному рабстві, то вийшла б невеличка країна на кшталт Албанії. З проблемою вивозу українок за кордон Роздобудько зіткнулася не на власному досвіді. Причиною вивчення фактів стало написання статті на цю тему. Як згадує письменниця, після виходу публікації в редакцію посипалися листи від родин постраждалих жінок, які не знали, як себе захистити. Після низки семінарів про сексуальне рабство в Україні та за кордоном Ірен Роздобудько вручили диплом «Спеціаліста із запобігання торгівлею людьми». Разом із такою відзнакою на письменницю лягла ще одна справа: вивезти жінок із рабства. Розповідей про дівочі кривди назбиралася добра дюжина. Якраз для літературного твору. Такою була передісторія нового детективу Ірен Роздобудько «Перейти темряву», вісімнадцятої книги авторки.

Одним із кращих творів легендарного португальського письменника і поета лівих поглядів Жозе Сарамаґо вважається фантастичний роман–притча «Перебої у смерті». Автор вимальовує нереальну ситуацію, коли в деяких країнах перестають помирати люди. У романі смерть на правах персонажа обурюється невдячним до себе ставленням людей та оголошує безстроковий страйк. Коли ж смерть повертається на роботу та йде забирати старого музиканта, вона змінює його гнів на милість. Із відходом у вічність Жозе Сарамаґо багато націй, які тримали образу на письменника, нестимуть жалобу, адже більше ніколи світ не побачить нового роману фантасмагоричного автора. Письменник помер 18 червня у своєму будинку в Лансароті на Канарських островах.

Кільце посеред столичної Європейської площі, яке гнітить перехожих засохлою травою і рекламними щитами, планують до кінця року прикрасити по–європейськи. Київрада замовила в директора французького ливарного дому «Вальзуані», президента Фонду Гала і Далі, відомого скульптора Леонарда Бенатова пару позолочених танцюристів, вилитих ливарем за мотивами відомої українсько–французької авангардистки Олександри Екстер. З української сторони проектом опікується заступник голови Київської міськдержадміністрації, голова правління громадської організації «Асоціація флористів та садових центрів України» Ігор Добруцький. Він сподівався, що скульптури заввишки 8 м за мотивами Екстер постануть на Європейській площі вже до Дня Незалежності. Та Бенатов не звик працювати швидкими темпами, адже це — не робота на один день. Тож авангардних танцюристів, швидше за все, встановлять на початку наступного року.

Усе актуальнішою стає пісня «Піккардійської терції» про трамвай, який повезе туди, де зелена трава та асфальту нема. А ще краще кудись на дикий берег Дніпра, де б рибка плюскалася, молочко з пінкою наливали, медом із першотрав пригощали, коня запрягали, в очеретяній хаті ночувати запрошували. У перерві між раюванням зеленого туризму для екзотики можна було б гайнути углиб промисловості, наприклад, у кар’єр поблизу Комсомольська, де руду видобувають, а золото викидають. Якщо набридла будь–яка метушня і не хочеться ні морозива, ні пива, тоді є незаселені острови, куди козаки «на пенсії» причалювали. Одним словом, Полтавщина в цьому плані підходить на всі смаки і забаганки.

Бути вихованою, інтелігентною, толерантною людиною на високій посаді в радянські часи вдавалося не кожному. Серед тих, хто не став коліщатком системи, а навпаки, послаблював цензуру і не допускав тоталітаризму, був Юрій Олененко. У 1983—1991 рр. він посідав крісло міністра культури УРСР, очолював Держкіно УРСР, Комітет у справах національностей при Кабінеті Міністрів України, був Надзвичайним та Повноважним послом в Естонії, в останні роки входив до Національної спілки кінематографістів України. 15 червня, на 76–му році, Юрій Олененко пішов із життя.

Він до останнього тримався на висоті. Кожна зустріч із Юрієм Іллєнком була безпосереднім доторком до кінематографа. У товаристві режисер з’являвся з випрямленою спиною, орлиним поглядом. Його вмінню завжди бути молодим і стильним міг би позаздрити кожен молодик: у свої 74 роки легенда українського кіно Юрій Іллєнко виглядав перфектно, завжди у стильному костюмі, з атласною хусткою на шиї і молодечим азартом у погляді.

Настала пора збирати наплічники і планувати своє фестивальне літо. На початку весни були побоювання, що фестивальний рух зменшить оберти, а то й згасне: Мінкульт не планує фінансувати музичні розваги, скупість спонсорів у період кризи теж можна зрозуміти. Та за останні дні погода над фестивальною мапою прояснилася. Серед забав у форматі world music є пару рокових, але все одно з нотками етно, майстер–класами, толоками, ярмарками народних майстрів, кінопоказами, різноманітними шоу і з точками народної кухні. Із сумом для наших гаманців доводиться констатувати, що забави, які ми раніше відвідували із копійками в кишені, перейшли на платну основу. Та ще сумніше те, що музична якість від цього аж ніяк не підвищилася. Залишається сподіватися, що організатори, визначившись із датами, підтягнуть програми до відповідного рівня і фестерам не буде шкода платити по 100—200 гривень за танці під відкритим небом.

«УМ» обдзвонила всі фестивальні штаби, дещо довідалася про особливості цьогорічного фестивального руху і радо ділиться інформацією зі своїми читачами.

Починаючи з 2007 року, в Києві стало традицією майже весь вересень із ранку до ночі просиджувати у «Мистецькому Арсеналі» — Міжнародний фестиваль сучасного мистецтва «Гогольфест» став у цей час культурною подією номер один. У 2010 році з 3 по 19 верес­ня на Україну чекає найбільший фестиваль за чотири роки його існування — програма розписана на 90 відсотків, із учасниками майже з 30 країн укладені контракти і сплачені аванси. Та минулої п’ятниці президенту «Гогольфесту» Владу Троїцькому повідомили, що «Мистецький Арсенал» закривають на капітальний ремонт і ніяких дійств у вересні там не проводитимуть. Що ж робити, адже не секрет, що сучасне мистецтво на 80 відсотків орієнтується на простір конкретної локації, відтак художники і режисери спланували свої акції спеціально для Арсенальних майданчиків і через низку нюансів вони не можуть повторюватися в іншому приміщенні. Куратор програми візуального мистецтва Катя Бочавар каже, що багатьох художників із Ізраїлю, Німеччини, Мексики, Франції, Іспанії, Великої Британії вдалося переконати взяти участь у «Гогольфесті» саме тоді, коли вона показувала фотографії «Мистецького Арсеналу». «Я не знаю, чи вони погодяться приїхати в інше приміщення. Якщо наша співпраця не складеться з першого разу, вони можуть ніколи не потрапити у Київ», — резюмує Бочавар.

П’ятий рік за сприяння Міжнародного благодійного фонду «Україна 3000» та громадської організації «Український центр розвитку музейної справи» понад 100 експертів зі всієї України визначають найкращих працівників музеїв за рік, що минув. На днях у Музеї сучасного образотворчого мистецтва відбулося урочисте нагородження за найкращі музейні події 2009 року. Метою цієї акції є не так надання одноразової грошової допомоги, яку через її мізерні розміри можна було б підняти на сміх, як інформаційна підтримка унікальних музейних проектів.

«Ну яка з мене зірка? Коли бачу себе по телевізору, мені стає смішно. І раптом багато людей у green–room починають кричати: «О Боже, це перемога! Лєна, ти виграла! Я не розраховувала на перше місце, не могла повірити у те, що все це правда. У мене шок. Це повне божевілля», — ділилася враженнями від першого місця на «Євробаченні–2010», прикриваючись німецьким прапором, 19–річна Лєна Майєр–Ландрут.

Місяць тому вона склала випускні іспити у школі, готуючись до конкурсу, зробила татуювання у вигляді чорної лілії на лівому передпліччі, запустила в інтернет відеоролик пісні Satellite, яка зібрала 11 мільйонів переглядів, раз виступила на сцені «Теленор Арени» в Осло та отримала «Кришталевий мікрофон» за перше місце на «Євробаченні–2010». Задовго до конкурсу букмекери авторитетних контор прогнозували перемогу то Лєні, то Сафурі з Азербайджану, а в останній день за кулісами «Арени» тільки й було розмов, що про перше місце німкені. Однак вона не побила рекорд минулорічного переможця Олександра Рибака, який набрав 387 балів, Лєна здобула 246. Проте вона значно випередила групу MaNga з Туреччини, які здобули «срібло» (170 балів), та бронзових призерів Овідія Чернаутяна з Паулою Селін із Румунії (162 бали).