Криптоісторія і сміхокорекція. Глибинні сенси майже антиутопії «Чарівник країни Оз» та її українське видання
Звісно, я читав цю книжку, ще коли був — ген-ген — совєтським підлітком. >>
Юрій Олененко.
Бути вихованою, інтелігентною, толерантною людиною на високій посаді в радянські часи вдавалося не кожному. Серед тих, хто не став коліщатком системи, а навпаки, послаблював цензуру і не допускав тоталітаризму, був Юрій Олененко. У 1983—1991 рр. він посідав крісло міністра культури УРСР, очолював Держкіно УРСР, Комітет у справах національностей при Кабінеті Міністрів України, був Надзвичайним та Повноважним послом в Естонії, в останні роки входив до Національної спілки кінематографістів України. 15 червня, на 76–му році, Юрій Олененко пішов із життя.
Із вдячністю і теплим словом про екс–міністра не раз згадували Олександр Денисенко та Оксана Білозір. Коли батько письменника, кінорежисер Володимир Денисенко, почав роботу над фільмом «Високий перевал», в якому бандерівці показані не антигероями, як було прийнято, а звичайними українськими людьми зі своїми трагедіями, Юрій Олененко запустив кінокартину під «чесне слово». Оксана Білозір згадує, що звання заслуженої артистки отримала теж завдяки міністру Олененку.
Юрій Олененко народився 1934 року в смт. Згурівка Київської області в родині бухгалтера. Навчався в Київському державному інституті театрального мистецтва ім. І. К. Карпенка–Карого. Професію актора змінив на викладацьку. Став одним із фундаторів кінофакультету інституту Карпенка–Карого. Потім працював у ЦК партії, далі обійняв посаду міністра культури. «Коли я вдруге, здобувши освіту на акторському, поступав на режисерський факультет, Юрій Олександрович був моїм деканом. Він багато зробив для становлення кінофакультету, зустрічався із студентами, ходив у гуртожитки, вирішував їхні проблеми. За його часів факультет мав приміщення у Лаврі. Олененко був містком між урядом, Міністерством культури та інститутом. З режисерами він ішов на компроміс, робив усе, щоб вийшов гарний результат. Завдяки його праці на полиці не лежали фільми Романа Балаяна «Польоти уві сні та наяву», Михайла Бєлова «Ніч коротка», моя стрічка «Повернення Батерфляй», — розповів «УМ» заступник голови Національної спілки кінематографістів України, кінорежисер Олег Фіалко.
Звісно, я читав цю книжку, ще коли був — ген-ген — совєтським підлітком. >>
Покоління за поколінням ми падаємо у землю як зерна, але творимо щось більше за нас. Це прикінцева професорська цитата у новій - першій художній книзі історика і журналіста Олександра Зінченка "Два мільйони світанків (Трипільська таємниця)". >>
Вірші з трьох збірок поетеси і військовослужбовиці Ярини Чорногуз готують до друку в американському видавництві Arrowsmith Press в перекладі Амелії Глейзер. >>
Найчастіше у троїцьких букетах – чебрець, м'ята, любисток, меліса, барвінок, медунка, полин, деревій, звіробій. >>
У Національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка відбулася подія, яка щороку об’єднує драматургів, режисерів, акторів і глядачів навколо сучасних театральних текстів. >>
Окрасою селища Котельва на Полтавщині є фігурні мережані димарі. Блакитний — з білочками, сірий — з півниками, зелений — з квітами... >>