Отримати іспити і здобути нову професію «кінолог (рятувальні роботи)» змогли одинадцять еменесівців із різних куточків України — Вінниччини, Кіровоградщини, Львівщини, Закарпаття, Криму. Вони стали першими випускниками програми підготовки Спеціального регіонального центру швидкого реагування, що в місті Ромни.

Білопільський район — чи не єдиний у Сумськiй області, який на загальному тлі змін політичних орієнтирів виявив усталеність своїх симпатій. Результати виборів до райради засвідчили, що тут, як і на попередніх виборах, за партійними списками перемогла «Наша Україна». Далі майже нога в ногу йдуть Партія регіонів та «Батьківщина». Серед мажоритарних кандидатів більшість за ПР, а другою знову є «НУ».

Останніми роками ми звикли до виборів як до чогось на кшталт театру воєнних дій. Тож, коли йде звичайний тягучий виборчий процес, перегони здаються нудними... Більш–менш «гострі» порушення миттєво облітали інтернет, але часто виявлялися «надутими». Так, порвав чоловік десять бюлетенів. Але — каже керівник служби зв’язків із громадськістю обласної міліції Ельвіра Біганова — без жодного терористично–політичного підтексту.

Наталія Петрівна завела до хати вибачаючись: «У нас безлад, опалення міняємо. Рік такий випав... У лютому померла свекруха. У липні ураган дах зірвав, фронтон завалився, стеля прогнулася. Заливало — по стінах текло. Я в шоці, а хлопці кинулися щось поправляти під тією зливою... Потім парове потекло... Може, то був знак, а я не зрозуміла?» Її переповнює горе, що аж вихлюпується назовні. Чомусь уявляю, як вона прокидається серед ночі й знов усвідомлює, що молодшого сина немає...

Мабуть, мати не знайшла б у собі сил спілкуватися з чужими людьми, знов переживати все, якби не образа за сина. У сюжеті одного з центральних каналів, відразу пiсля Юриного самогубства, пролунали слова педагога про неадекватність хлопця. «Це я вперше почула, що він був неадекватний. Для чого таке говорити? Себе захищають? Він був звичайною дитиною...»

Крізь незакритий дах до церкви прокрапує дощ, але настрій людей, які зібралися тут, піднесений. Наступного тижня над храмом уже виcочітимуть банi, буде сухо й почнеться внутрішнє опорядження. Поки ж банi стоять у дворі бiля церкви, на землі, — але вже урочисті, святкові. «Тут планується три приділи, — показує єпископ Сумський та Охтирський Української православної церкви Київського патріархату владика Мефодій. — Один — Апостола Петра, ще один — святителя Миколая, хоча є думка пастви, щоб назвати його іменем Апостола Андрія Первозванного. І один — святого праведного Петра багатостраждального Калнишевського».

До міліції 24–річна мешканка села Червоне Глухівського району звернулася близько другої ночі й повідомила, що зникла її однорічна донька. Вона опівночі повернулася з дискотеки, а дитини немає. Чому залишила малу? Мовляв, співмешканець пішов працювати у нічну зміну, а вона вирішила розвіятися. Дівчинку залишила на свого батька.

Цього тижня заяву про складання повноважень у зв’язку з погіршенням стану здоров’я написав голова Сумської міської виборчої комісії Іван Самсоненко. Віддавши печатку, він вийшов із засідання комісії, щойно його заступник Людмила Бобирєва зачитала заяву. Спостерігачі роблять висновок: голова пішов, не в змозі протистояти натиску маніпуляторів і не бажаючи ставати співучасником їхніх брудних ігор.

«Двадцять одна людина в Україні скоїла самогубство через неможливість розрахуватися за кредити», — розповів на прес–конференції у Сумах керівник першої антиколекторської компанії «Ваша надія» Федір Олексюк. — «Це лише ті дані, про які ми знаємо. Ймовірно, цифра значно більша».

Тетяна Петрівна міцно спала, коли на початку другої ночі задзвонив мобільний. «Мамо, це я, — почула зі слухавки, — у мене проблеми. Терміново перерахуй на цей номер дві тисячі гривень. Не можу говорити. Поясню все потім». Розмова урвалася, а оскільки йшлося про проблеми, то жінка не засумнівалася, чи голос сина вона чує. Треба поспішати на виручку!

Ім’я Олега Мінька мені не було відомим до зустрічі з цією книгою. Переглядаючи недавно презентований у Києві мистецький альбом художника, мимоволі замислююся: чому? У автора ідеї створення цього альбому Світлани Єременко знаходжу відгук своїм думкам. «Чому ж тоді Мінька не знають навіть в Україні? Часто буваючи в різних регіонах завжди намагаюся не оминати художніх музеїв, галерей, нових експозицій, принагідно знайомлюся з художниками, мистецтвознавцями, просто знавцями живопису, спілкування з якими, як і саме мистецтво, зазвичай передвіщає щось нове... Завдяки цьому спілкуванню мені вдалося зауважити парадоксальну річ. Митці у Львові, на подив, нічого не чули про надзвичайно цікаву харківську групу «Буриме», яка ось уже близько двох десятиліть привертає увагу шанувальників живопису... Натомість художники в Харкові мало знають Олега Мінька, Любомира Медвідя, Романа Петрука, Володимира Костирка...»