Завтра розпочинаються переговори щодо розмежування Азова та Керченської протоки на рівні міністрів закордонних справ. Переговори відбуватимуться на українській території. Що добре. Адже ледь не щораз, як хтось із наших їде у Москву, відчувається певний дискомфорт, якась прикра «промашка», якась переговорна недуга на рівні нежитю, причому завжди — винятково в українців. Приміром, після п'ятничного візиту до Москви Прем'єра Віктора Януковича з'явилося повідомлення, що Україна погодилася на виведення з Тузли прикордонників. І хоч цю інформацію, якою поділився того дня з журналістами російський голова уряду Михайло Касьянов, намагалася спростувати прес-служба Януковича, питання так і не прояснилося.

Учора, вилітаючи на переговори зі своїм російським колегою Михайлом Касьяновим, Прем'єр-міністр Віктор Янукович сказав у інтерв'ю якійсь із інформагенцій: «Увесь світ спостерігає, як ми (з Росією. — Ред.), як у нас кажуть, «тузлимося». Вчора вся Україна спостерігала, як «тузлився» з Касьяновим Янукович, і багато попередніх домовленостей викликали невдоволення у вітчизняному політикумі.
Почати, мабуть, варто з деталей. Спираючись на повідомлення РІА «Новости», переговори у Москві почалися з дивного своєю зухвалістю російського словесного наступу: Касьянов звернувся до Януковича за «роз'ясненням насамперед від вас — як ви мотивуєте свої дії в Керченській протоці?». Отак! Начебто це українські козачі організації чи ветерани УПА почали насипати косу від Тузли до Тамані. Та особливо обурило громадськість та політиків України наступне повідомлення: Касьянов запропонував Україні вивести прикордонників з острова в обмін на тимчасове припинення будівництва дамби. Негоже сусідній державі радити, де і в якій кількості Україні треба розташовувати свої прикордонні застави.

Ситуація навколо Тузли стала нівроку гострою. Вчора українські та російські парламентарії, які прибули до Києва, не змогли знайти спільної мови: думці вдавали, начебто будівництво коси від Тамані до Тузли — суто низова, козача ініціатива, а це питання взагалі винесено за межі українсько-російських відносин. Тим часом у деяких вітчизняних ЗМІ з'явилася інформація з посиланням на неофіційну зустріч голови адміністрації президента Росії Олександра Волошина з групою українських журналістів, на якій він так прокоментував проблему навколо Тузли: «Якщо треба, ми зробимо все можливе й неможливе, щоб відстояти свою позицію. Якщо треба, ми скинемо туди бомбу».
Наші колеги кажуть, що говорив це Олександр Сталійович жартома. І ми б значно менше уваги приділили цьому жарту, якби не почуті журналістами «УМ» припущення з дипломатичних джерел західних країн про те, що Росія, не виключено, спробує перевірити на нашій шкірі реакцію світу на можливість нанесення превентивних ударів. Зрештою, вищезгадані жарти тривожать українців, може, зокрема, й тому, що, позбавлені ядерної зброї, наші політики вже не зуміють так влучно пожартувати.

Учора громадськість нарешті почула, що ж думає Президент України про невпинне будівництво росіянами дамби до нашого острова Тузла. Під час відвідин Дніпропетровського університету, відповідаючи на запитання журналістів, Леонід Кучма сказав: «Я не можу не розцінювати ці дії як недоброзичливі до України. Гарний сусід так не робить».

Сильвіо Берлусконі, відомий своїми корупційними зв'язками прем'єр-міністр Італії, виявився більшим прихильником інтеграції України в євроспільноту, ніж український Президент Леонід Кучма. Прибувши на ялтинський саміт «Україна—ЄС» як керівник країни, що нині головує у Союзі, Берлусконі не скупився на аванси нашій країні. На прес-конференції після закінчення саміту, у вівторок надвечір, Берлусконі, зокрема, заявив про існування «чудових можливостей для інтенсифікації відносин ЄС із країнами-сусідами в розробці Плану дій, щоб досягти тіснішого співробітництва з новими сусідами... і щоб перейти в майбутньому до повної інтеграції України в ЄС». Назвавши Україну «безумовно європейською країною», італійський прем’єр побажав нашій державі якнайшвидше виконати необхідні умови для вступу в СОТ, запровадити необхідні законодавчі зміни, щоб, досягнувши відтак рівня, який існує в ЄС, стати повноправним членом Європейського Союзу.

Український острівець Тузла в Керченській протоці, до якого росіяни почали споруджувати дамбу, аби, перетворивши його на півострів, «пришити» до своєї території, став у центрі українсько-російського непорозуміння минулого тижня.

Безславно скінчилася дипломатична місія Олександра Никоненка у Варшаві. Крахові своєї кар'єри і терміновій «евакуації» недавній посол України в Польщі завдячує п'яному дебошу, який він приурочив до Дня незалежності Вітчизни: як пам'ятаєте, Никоненко напідпитку кермував 25 серпня автомобілем, а коли польський патруль зупинив його, амбасадор зацідив у фейс одному з поліціянтів. Скандал таки вийшов у пресу, а після того, як Варшавська прокуратура порушила кримінальну справу проти посла, Никоненка врятувало від чужинської «зони» тільки відкликання на Батьківщину.

Місце зустрічі змінити, напевно, можна було, але чомусь не захотіли. Якщо звернутися до символістичних банальностей, то, напевно, можна знайти розуміння, що призначення адреси саміту СНД і саміту Україна-ЄС в одних і тих самих палацах Великої Ялти є алюзією багатовекторності української зовнішньої політики.