Володимир Литвин: Чутки про моє самогубство після виборів виявилися значно перебільшеними
Сонечко світить, пташечки співають, із Дніпра повіває легенький весняний вітерець — у такий день особливо хочеться радіти життю і не думати про сумне. Цим настроєм, схоже, перейнялися й народні депутати Верховної Ради четвертого скликання. Навіть у тих, хто 26 квітня прощався з парламентським кріслом щонайменше на п'ять найближчих років, незважаючи на трагічність дати 20-ї річниці вибуху на Чорнобильській АЕС і ще ближчої «до тіла» драми прощання з ВР, на вустах блукала меланхолійна усмішка. У повітрі перед законодавчим будинком на Грушевського, 5, де народні обранці вже минулого «призову» зібралися на прощальне фотографування, витала зажура. Увага фотокамер прикута до ще спікера Володимира Литвина. Володимир Михайлович намагається триматися бодрячком (в очах — глибокий сум) і навіть тут не зраджує своєму амплуа миротворця: з'єднує руки «синьо-білої» Раїси Богатирьової і «помаранчевої» Віри Ульянченко. На виборах миротворчий імідж себе не виправдав, але це вже проблема суспільства: «Я випередив час», — скромно пояснює поразку Литвин на завершальній прес-конференції. Мовляв, суспільство радикалізоване, до миру в українському політикумі не готове, тож доведеться чекати, поки «доросте».
А переобрані й непереобрані парламентарії та журналісти, очевидно, вже доросли. Позаяк засипали сивого Голову ВР компліментами. Виявляється, у наступному парламенті всім найбільше не вистачатиме саме Литвина. Таке приємно чути кожній людині, а тій, яка не оминає жодної нагоди наголосити на визначній ролі парламенту під своїм керівництвом в історії — тим паче.
Володимир Литвин на прощальній прес-конференції сподвигся на цілу низку одкровень.
Роман Зварич: Я не заперечую, що після ретельного вироблення програми та регламенту Прем'єром може стати Тимошенко
Цього тижня в «літописі» майбутньої коаліції відбулося дві значимі події. По-перше, «Наша Україна» відмовилася схвалити шостий пункт протоколу, який трохи раніше був підписаний лідерами БЮТ, «НУ» та СПУ. Це положення фактично відкривало для Блоку Тимошенко як сили, що набрала на виборах найбільше голосів поміж учасниками коаліції, ворота до прем'єрства. Відмова «НУ» від цієї тези наразилася на критику з боку інших учасників переговорного процесу. Самі ж перемовини знову ввійшли в кризу.
Інша важлива подія — що «трійка» таки береться «вирулювати» з непростої політичної ситуації. Принаймні у четвер представники БЮТ, «НУ» і СПУ знову сиділи за «круглим столом» — уже після того, як «НУ» «закреслила» шостий пункт протоколу. Це коаліційне рандеву відбулося за кілька годин до інтерв'ю, яке учасник зустрічі, Роман Зварич, дав кореспонденту «УМ». Ясна річ, із керiвником юридичного штабу «НУ» ми найбільше говорили саме про коаліцію. Хоча не оминули й іншої важливої для всіх нас події — дня Воскресіння Христа.
На Хрещатику — реставрація?
Новообраний мер столиці Леонід Черновецький потроху засвідчує політику «реставрації» попереднього київського «режиму». Леонід Михайлович хоч і «воює» зі своїм попередником Олександром Олександровичем, але залучає до співпраці багатьох «людей Омельченка». Крім того, новий міський голова Леонід Черновецький спростовує розповсюджену в ЗМІ інформацію про те, ніби він підписував наказ про звільнення працівників апарату КМДА. «Ви бачили таке розпорядження?.. Є закон, про який вам розкаже Іван Салій, як повинна діяти адміністрація. Особисто я ніяких розпоряджень не підписував», — цитує Черновецького УНІАН.
Слiпота як аргумент
З дня на день (хоча хто його знає, можливо, з години на годину) колегія суддів Вищого адміністративного суду України винесе своє рішення щодо скарги кількох аутсайдерів цьогорічних перегонів на «бездіяльність» Центральної виборчої комісії. Раніше очікувалося, що вердикт суду розставить усі крапки над «і» вже сьогодні. Хоча вчора там усе ще заслуховували пояснення всіх сторін щодо порушень, які нібито допустила ЦВК. Свідком учорашнiх судових колізій та суперечок був кореспондент «УМ».
Володимир Полохало: «Помаранчевій» коаліції не можна бути просто «окрошкою»
Раніше Володимир Полохало, шеф-редактор журналу «Політична думка», сприймався просто як один із провідних українських політологів. Згодом він почав тяжіти до Юлії Тимошенко, і це призвело до членства Полохала у виборчому списку БЮТ на високому 50-му місці. Слід зауважити, що прогнози Володимира Івановича та його центру «Соціовимір», хоч дехто й ставився до них у ході виборів скептично, були одними з небагатьох прогнозів, які справдилися майже повнiстю, i передусiм — у частині успіху саме Блоку Тимошенко, як, до речi, i на виборах-2002. За місяць пан Володимир буде народним депутатом від БЮТ. Водночас Полохало залишиться, за його словами, і об'єктивним політологом, і науковим співробітником Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, і викладачем полiтологiї.
Сьогодні ми говоримо в основному з Полохалом-політиком. А якщо і згадуємо політологію, то передусім у контексті пояснення нею БЮТівських ідей та напрямів.
Нова Київрада: гротескно-травестійна комедія
Київська міська рада, яка тепер складається зі 120 депутатів, минулої п'ятниці зібралася на своє перше засідання. І — в перші ж хвилини так званої «роботи» показала Україні, які складнощі очікують усі великі й малі «парламенти», вперше обрані на суто пропорційній основі.
На відміну від багатьох інших рад нового скликання, що вже почали працювати, Київрада не має чітко вираженої більшості. У її депутатській мозаїці вирішальною стає позиція навіть не якоїсь дрібної фракції, а двох-трьох чоловік із дрібної фракції.
На рівні місцевих рад не існує прямої норми закону про потребу укладати меморандуми про керівну коаліцію й призначати відтак місцеві уряди, тому більшість може ставати ситуативною хоч щодня. Суть інтриг від цього не міняється, лише інтриг стає більше. А битися в такому «жирному» місті, як Київ, є за що...
Ви знову в армії!
Склад майбутнього парламенту суттєво оновиться. В ньому буде значно більше «дебютантів», аніж тих осіб, які зараз доношують у своїх кишенях депутатські посвідчення IV скликання. До наступної Верховної Ради переобралася лише третина чинних нардепів — 167, хоча бажаючих було значно більше. Якщо взяти у процентному відношеннi, то склад парламенту «провітриться» на 62,89 відсотка. Ступінь оновлення Верховної Ради є навіть більшим, ніж у 2002 році: тоді в українському «конгресі» засіло 181 переобраних нардепів.