Вони зіткнулися обличчя в обличчя — сільська закутана бабця та прадавня половецька баба. Остання, як і належить, нерушима у своїй монументальності, перша у виконанні художника — теж ніби виліплена з глини чи вирізьблена з дерева. Хто скаже: яка з них більш вічна?.. Це полотно сумського художника Ігоря Швачунова, «Білий день. Зустріч» — лише один із багатьох творів його виставки в Сумському художньому музеї. Вона підсумувала тридцятиліття творчої діяльності митця й названа «Ворота часу». Й справді схоже, що художник почувається в ньому вільно, переходячи з минулого в майбутнє i навпаки.

Сутичками з «невідомими в чорному» закінчилася акція сумської молоді «Підсумки», присвячена річниці президентства Януковича.

Інформацію про незаконне виготовлення, а далі — і транспортування етилового спирту працівники податкової міліції області отримали пiд час операції «Щит».

«Під час спільних заходів податкової міліції та СБУ в селі Попівка Конотопського району оперативники зупинили вантажний автомобіль, який виїхав з території спиртзаводу, — розповідає старший оперуповноважений штабу управління податкової міліції ДПА в Сумській області Наталія Шаповал. — У кузові та причепі вантажівки правоохоронці знайшли дві цистерни зі спиртом — по 15 тисяч літрів кожна. Вони були замасковані туалетним папером і транспортувалися за підробленими документами: у товарно–транспортній накладній були зазначені будівельні матеріали».

Із закликом вжити заходів, аби припинити церковне рейдерство на Сумщині, сім політичних партій та громадських організацій звернулися до Президента Віктора Януковича. У листі до першої особи держави автори наводять низку прикладів, коли права вірян православної церкви Київського патріархату порушувалися на користь православної церкви Московського патріархату. Так, у травні минулого року в Шостці стався підпал храму Святої Трійці громади УПЦ КП. У червні представники церкви Московського патріархату самовільно захопили храм Київського патріархату в Юнаківці Сумського району. Того ж місяця Сумська єпархія УПЦ МП заявила про перехід «до лона канонічної церкви» Свято–Покровської громади села Кияниця Сумського району. І хоча з’ясувалося, що жодної ухвали громада не приймала, тамтешній храм було захоплено.

Якщо попросити назвати десятку людей, які можуть презентувати Суми, до неї, гадаю, неодмінно ввійде Леонід Мельник, професор, завідувач кафедри економіки Сумського державного університету. Педагог, який ще в радянські часи заохотив студентів до вивчення іноземної мови — аж до захисту дипломів англійською. Колишній завзятий кавеенщик. Один із небагатьох вишівських викладачів, який мав мужність підтримати студентську революцію на траві, коли багато хто побоявся це зробити. Любитель баскетболу, який і сьогодні регулярно з’являється на майданчику. Автор та упорядник багатьох видань, зокрема й міжнародних. Лише наприкінці минулого року відбулася презентація міжнародної монографії «Соціально–економічні проблеми інформаційного суспільства», а в лютому Леонід Мельник уже готує презентацію наступну — монографії з питань екології.

Майже тиждень альпійська негода тримала їх у засніженому наметі поблизу Монблану на висоті 4300 метрів. А коли нарешті опинилися внизу, виявили, що про них знає увесь світ. Цього хлопці не чекали. «Для нас, — пояснюють, — це цілком штатна ситуація, доводилося бувати в складніших».

Коли перед поїздкою до Словаччини казала знайомим, що їду на конференцію з питань діяльності хоспісів, 90 відсотків запитали: «А що це таке?». Поняття паліативної, зокрема хоспісної, допомоги — окремого напряму медицини — з’явилося порівняно недавно. Офіційно Всесвітня організація охорони здоров’я запровадила його у 1982 році. Хоча перші приклади її зустрічаються ще у сімдесятих роках XIX століття.

На жаль, людство задовго йде до розуміння нібито елементарного: людина до самої смерті залишається людиною і має жити до останньої межі, не втрачаючи гідності. Так, у давні часи старим не давали їсти, аби прискорити смерть і позбутися зайвого рота. Відносили їх за поселення, щоб вони там зустрічали свій кінець, бо вже були ні на що не здатні. Час змінився. Але чи змінилися ми?

За статистикою, на 50 мешканців України нині припадає одна людина з раковою хворобою. Щорічно кожен п’ятий житель села помирає від онкологічного захворювання у страшних муках. Загалом від цієї хвороби помирають щороку майже 100 тисяч людей, щодня — 260. При цьому, кажуть фахівці, більшість пацієнтів із обмеженим прогнозом життя кинуті в Україні напризволяще. «Навіть лікарі часом говорять: помирає людина, то й помирає, — розповідають самі медики учасники поїздки до Словаччини й Австрії, організованої Асоціацією паліативної допомоги. — Суспільство не усвідомлює необхідності такої діяльності». Чи не тому паліативна допомога в Україні сьогодні — швидше бажане, ніж дійсне?

Специфічного телефонного збоченця затримали днями правоохоронці Сумщини. Він телефонував на перший–ліпший номер і якщо чув дорослий голос, просто переривав зв’язок; якщо ж дитячий — починав розмови на сексуальні теми. Ще й надсилав дітям есемески із сороміцькими картинками.

«Бюджет цього року є бюджетом виживання влади за рахунок працівників бюджетної сфери», — так оцінив головний фінансовий документ Сумщини керівник громадської організації «Бюро аналізу політики» Олег Медуниця. Декларуючи зростання добробуту українців, нинішня влада заклала у бюджет пониження рівня життя мешканців Сумщини, переконаний він. І наводить цифри на підтвердження цього.

Нині важко уявити, що це невеличке село, яке, припорошене снігом, завмерло під горою, колись було містом. Не містечком, а справді містом. У XVII столітті, за історичними даними, тут мешкало до 17 тисяч осіб. За кількістю населення той Костянтинів дорівнював тодішньому Харкову. Він лежав на відомому Ромоданівському шляху і, переповідають, саме через нього йшла жвава ярмаркова дорога з Путивлю до Ромен. Власне, на давніх картах у цій окрузі й виділялися помітним шрифтом саме Путивль, Ромни, Костянтинів...

Історія — пані мінлива. Сьогодні колишнє місто населяють 58 селян. Але з недавніх пір на пагорбі, що височить над Костянтиновим, красується оновлена церква–пам’ятка. Можливо, вона дасть нове дихання старому поселенню?