Попри те, що рішення політради «Нашої України» про створення коаліції з БЮТ та Соцпартією, і тільки з ними, ніхто не скасовував, частина керівництва НСНУ продовжує лобіювати союз із Партією регіонів. Скажімо, перший номер списку «Нашої України» Юрій Єхануров минулого четверга в ефірі каналу «Інтер» заявив, що він виступає за так звану «широку коаліцію». Проти рішення власного блоку Юрій Іванович виступає нібито через те, що «помаранчево-синя» спілка дозволить отримати в парламенті не просту, а конституційну більшість, і така більшість дозволить провести будь-які реформи. Нехитрі арифметичні вправи показують, що для здобуття конституційної більшості (понад 300 депутатів) «наші», в разі прогнозованої відмови Блоку Тимошенко, мають об'єднатися і з «Регіонами», і з Соцпартією, та ще й із комуністами. Адже БЮТ провів до парламенту 129 депутатів, і якщо до керівної коаліції в купі з «тимошенківцями» не пристане ще принаймні одна фракція (хай навіть КПУ з її 21 мандатом), конституційної більшості не вийде.

Створення післявиборчої коаліції, або, як називає її Юлія Тимошенко, — «каоліції», стало для українських політиків великим і складним тестом — на вміння прощати, йти на компроміси, поступки, але водночас, зрештою, на вміння підтверджувати свої задекларовані принципи «не словом, а ділом».

Сьогодні вже майже з цілковитою впевненістю можна казати, що «каоліція» постане, і її забарвлення не міститиме синіх відтінків. Ця єдність, як висловлюються деякі депутати-соціалісти, буде «помаранчево-рубіновою». Щоб підтвердити цю теорему — «знайся віл з волом», — знадобиться фактично два місяці. Хоча спочатку планувалося, що такі очевидні речі, як необхідність об'єднання лише БЮТ і Соцпартії з «Нашою Україною», будуть зафіксовані на папері вже наступного ранку після оголошення несподіваних для багатьох результатів виборів. Та це навіть добре, що Роман Безсмертний не прийшов (точніше, його не пустили) 27 березня об 11-й годині ранку ставити підпис під коаліційною угодою з Юлією Тимошенко та Олександром Морозом...

«Якщо у Верховній Раді робота йтиме так само «продуктивно», як у підготовчій групі, то одразу можна сказати, що ніякої роботи в парламенті не буде». Так Микола Азаров сказав. І це, схоже, саме той випадок, коли з Миколою Яновичем доведеться погодитись. Бо поспостерігавши за тим, як найкращі (чи принаймні такі, яких їхні сили вважають «найпідкованішими» в організаційних питаннях) представники новообраної Верховної Ради розв'язують, а точніше, НЕ розв'язують суто технічні проблеми, можна собі тільки уявити, як ця Верховна Рада обиратиме спікера, ділитиме комітети, призначатиме Прем'єр-міністра...

Уже під час розмови з соціалістом Іваном Боким виявилося, що саме він міг очолити робочу групу з підготовки першого засідання новообраної Верховної Ради. Такої домовленості досягли лідери БЮТ, «Нашої України» і СПУ. Однак цей намір зірвався. Відтак «час ікс» у роботі групи мав відбутися вчора, на її третьому засіданні. Інтерв'ю ж у Бокого (він разом із міністром Станіславом Ніколаєнком входять за квотою СПУ в цю групу) «УМ» брала напередодні.
Говорили ми i про підготовчу групу, i про коаліцію. Виявилося, що робота над її програмними документами ведеться у вельми цікавий спосіб: за кожним із учасників більшості закріплено якусь окрему ділянку — засади політики, регламент, кадровий розподіл...

Участь бізнесменів у виборах до Верховної Ради та місцевих органів влади не є чимось новим у новітній українській історії. Починаючи з 1994 року, керівники фінансово-економічних структур брали активну участь у виборчих кампаніях, причому як у мажоритарних округах (в основному), так і за списками політичних партій та блоків. Однак саме у 2006 році експансія бізнесу у владу набула максимально відкритих форм, логічно завершивши період приватизації власності та, відповідно, владних функцій фінансово-політичними групами країни. Навіть побіжний аналіз персонального складу нового парламенту дозволяє ідентифікувати його як «економічно-торговельну палату», «закрите акціонерне товариство» і т. п. Адже «лідери» й керівники фінансово-промислових груп прийшли в парламент не самі, а разом зі своїми командами. Таким чином, можна з упевненістю говорити про легалізацію вже існуючого політичного впливу ФПГ, який став формально більш прозорим.

Відомий вислів давньоримського чиновництва про цезарів, який у перефразованому вигляді винесено у заголовок цього матеріалу, є цілком актуальним і для сучасних реалій в українському парламенті. Уперше в історії Верховної Ради найвищий законодавчий орган країни чотири місяці поспіль працює без кошторису, бо чиновники не дають його приймати. Як пояснив «УМ» політолог Євген Костенко, добре обізнаний з нюансами «апаратної кухні» ВР, така ситуація склалася через те, що парламентські чиновники... заборонили видавати народним депутатам проект кошторису на 2006 рік.

В Україні виношують ще одну коаліцію — «антипарламентську». І її «пологи» обіцяють найближчим часом, тобто ще до того, як домовляться щасливі власники мандатів Верховної Ради. Потенційні учасники позапарламентського фронту — активні борці з «фальсифікаціями» результатів виборів.
Ініціативу з оголошенням про нову політичну коаліцію цього тижня взяла на себе лідерка списку Народно-демократичної партії Людмила Супрун. У середу вона повідомила пресі, що меморандум про створення коаліції вже підписали лідери 43 політичних сил. За словами Супрун, разом ці партії відстоюватимуть права територіальних громад бути обраними до парламенту.
Утім хоча меморандум уже нібито підписаний, чільна представниця НДП чомусь не хоче називати ті сили, які увійдуть до коаліції. Каже, що ще тривають переговори. Тобто, за такої логіки, партії за коаліцію підписувалися, а подумати, чи воно їм треба, вирішили пізніше.
Наразі можна зрозуміти, що, крім НДП, серед активних апологетів об'єднання поза стінами ВР виступає такий собі Сергій Крижанівський — невідомий у політичних колах голова Ліберально-демократичної партії патріотів України, яка навіть не брала участі у виборах. Він уже розіслав у ЗМІ факси як «голова коаліції політичних сил України «За диктатуру закону».

Звичайний вихідний день. За наявності гарної погоди — можна піти прогулятися або виїхати на природу (колись це називалося «маївка», тепер — зазвичай «пікнік»), якщо погода не тішить — без жодних докорів сумління залишитися вдома перед телевізором. І жодних примусових демонстрацій із запиленими протягом року гаслами «Мир! Труд! Май!» та зробленими на шкільному уроці праці «першотравневими» гілочками-квітками.

Цього року Першотравень у Харкові урочисто відзначали тільки дві політичні сили — Комуністична партія України і Націонал-більшовицька. Разом їхні активісти сформували на площі Конституції півторатисячну колону і дружним маршем планували вирушити центральною вулицею до майдану Свободи. Саме там над адміністративними будинками і досі височить незмінний вождь «червоних» Володимир Ленін.

Незважаючи на ті «непрості умови», в яких опинилася Україна з початку року (набуття чинності політичною реформою, виборча кампанія тощо) уряду в першому кварталі вдалося зберегти стабільність і навіть отримати ознаки соціально-економічного зростання. Так каже Прем'єр-міністр Юрій Єхануров, який поділився цією інформацією з міністрами й журналістами, відкриваючи засідання Кабміну, присвячене обговоренню підсумків соціально-економічного розвитку України за цей період. За словами Прем'єра, виконано квартальний план надходжень до загального фонду державного бюджету та забезпечено фінансування загальнодержавних витрат у запланованих обсягах, загальна сума приросту місцевих бюджетів сягнула понад 11 мільярдів гривень, показники інфляції утримуються в межах, передбачених бюджетом тощо.