Вибори можна виграти чесно, можна виграти їх нечесно, а ще можна тиснути на опонента, щоб він зрікся своєї перемоги. «Мене було поставлено перед вибором — або ти депутат, або далі працюєш директором школи. Я вибрав друге, бо самі розумієте — в мене сім’я, діти», — розповідає кандидат у депутати до Сквирської районної ради від партії «Наша Україна» Сергій Сушко. За словами «нашоукраїнця», голова райдержадміністрації, «регіонал» Микола Горбалінський змушував його відмовитися від перемоги на виборах.

Орган iз питань захисту суспільної моралі на чолі з її головою Василем Костицьким визнав серію Cartman Sucks (епізод 1102, № 155) мультфільму South Park такою, що містить порно­графію та розпалює релігійну ворожнечу. Відповідний висновок комісія затвердила у середу після виходу в ефір скандальної серії на каналі «MTV Ukraine».

Працівники міністерств, кабінети яких розташовані в будівлі українського уряду, забили на сполох: через п’ять років після того, як на вулиці Садовій звели багатоповерхiвку для комітетів Верховної Ради, будівля Кабміну, зведена наприкінці 30–х років, стала сповзати у бік Європейської площі по два міліметри щороку.

Незабаром Віктор Янукович пересуватиметься містом не на машині, а вертольотом. Те, що вже за кілька місяців «батько нації» полетить, підтверджує і голова адміністрації Президента Сергій Льовочкін. Земельну ділянку під будівництво вертолітного майданчика для Президента Януковича, схоже, також обрали: неподалік Верховної Ради, поблизу Паркової алеї, нещодавно розгорнули масштабне будівництво.

Тим часом, як переконалися кореспонденти «УМ», зведення вертолітного майданчика триває напівтаємно. Охорона об’єкта кажуть, що тут всього лише укріплюють ґрунт. Інформаційних щитів із проектом будівництва немає, хто будує — теж не розголошують. Проте всі — від старого до малого знають, для кого тут готують ділянку поблизу вулиці Грушевського.

Учора по всій країні продовжувала кипіти виборча робота. Основні процеси перемістилися до територіальних виборчих комісій. Утім, треба відзначити, підрахунок досі триває й на деяких дільницях!

Голова громадської мережі «Опора» Ольга Айвазовська зазначила в коментарі «УМ», що проблема з підрахунком голосів справді існує. Половина випадків — це здебільшого «технічні» проблеми: процедурні тонкощі, плутанина з бюлетенями, низька компетентність членів комісій. Ще половина — це клопоти, пов’язані з нестачею кадрів. «Людина не може витримати стільки роботи! — каже пані Ольга. — Тому були випадки, коли люди не витримували темпу і йшли з комісій».

«УМ» детальніше приглядається до причин затягування, наводить дані з виборчого процесу в кількох областях, подає висновки спостерігачів.

У неділю в місті Береговому на Закарпатті одночасно з місцевими виборами відбувся референдум, який має визначити, чи лишиться місто зі своєю старою назвою. Колишній член СДПУ(о), а тепер лідер Демократичної партії угорців та міський голова Берегового Іштван Гайдош на початку вересня порушив питання про повернення місту назви Берегсас. Так воно звалося, коли входило до складу Австро–Угорської імперії. Ініціативу пана Гайдоша підтримала більшість місцевих депутатів.

Мешканці Сквири, що на Київщині, вже встигли охрестити нинішні вибори до місцевих органів влади такими, «які за Кучми не могли й приснитися». Партія регіонів, будь–якою ціною намагаючись захопити владу в країні, не гребує у політичній боротьбі брудними методами. І особливо грубо діє на місцях.

На прикладі Сквири можна узагальнити й ситуацію в інших, поки що не підконтрольних Партії регіонів областях, — у Сквирі, містечку з населенням близько 19 тисяч осіб, «регіонали» розгорнули широку кампанію із використанням адмінресурсу. Воно й не дивно — у 2006 році вони тут заледве «нашкребли» 6% голосів. Під тиском влади опинилися опозиційні сили, зокрема найпотужніша гілка в районі — «Наша Україна».

Місто–герой Київ за останні десять років змінився кардинально: окрім статусу зеленого «міста каштанів», столиця України отримала ще один — найбрудніше за екологічними показниками місто Європи. Цей факт минулого року констатували на Конференції ООН зі зміни клімату.

Кияни потерпають не лише від викидів автомобілями вуглекислого газу, забруднення водоймищ, якістю енергоспоживання та неналежної екологічної політики, а й від неприємних запахів, джерела яких є чи не в кожному районі столиці. Кореспондент «УМ» дослідив п’ять найсмердючіших об’єктів Києва.

Трамвайною Покрова не стала. Заплановане на 14 жовтня відкриття першої черги реконструйованої швидкісної лінії трамваю перенесли на два дні. І ось минулої суботи це нарешті сталося. Фактичний господар столиці Олександр Попов під час урочистого відкриття «швидкісного» доповів Прем’єр–міністру Миколі Азарову: «Трамвай здатний перевозити 15—20 тисяч пасажирів упродовж години. На лінії працюватиме 40 одиниць електротранспорту, тож інтервали руху потягів становитимуть від двох до шести хвилин — залежно від маршруту. Максимальна швидкість локомотиву становить 65 км за годину, але, враховуючи зупинки на станціях, середня швидкість руху потягів коливатиметься від 25 до 30 кілометрів за годину».

Учора в Києві, у «спальному» районі Теремки–2, відбулося освячення храму Преображення Господнього. Дійство на вулиці Касіяна, 1 очолював митрополит Київський і всієї України (УПЦ Московського патріархату) Володимир. Здавалося б, пересічна подія. Але заковика в тому, що новий великий релігійно–культурний комплекс відпочатку планувався як доповнення до церкви Бориса і Гліба Української автокефальної церкви, розташованої поруч. І ще за кілька днів до приходу московських «церемоніймейстерів» служби в новому храмі правили священики незалежницької УАПЦ, зокрема колишній народний депутат від «Нашої України» о. Юрій Бойко. Але після приходу до влади Януковича і К° храм УАПЦ на Теремках став своєрідною «тушкою» — його забрали в УПЦ МП. Зведенням нової церкви займалася компанія «Ліко–холдинг» нардепа–«регіонала» Ігоря Лисова, і тепер спонсор вирішив, що «послідовніше» буде віддати Божий дім іншій православній структурі — провладному Московському патріархату.

Автокефали, разом із настоятелем храму Бориса і Гліба отцем Юрієм Бойком, шоковані таким поворотом подій: у новій церкві вони молилися впродовж чотирьох років, пан Лисов довгий час був для них мало не найкращим другом, а тепер знайшов юридичні зачіпки, аби змінити конфесійну приналежність храму.