Йдеться про каракурта, мешканця південних регіонів України. Дедалі частіше отруйний павук «бешкетує» і в Північному Приазов'ї. Харчуючись комахами, це членистоноге створіння на людей не нападає, однак і тривожити себе не дозволяє. Особливо влітку, коли самки вартують у павутинні гнізда яєць, «запакованих» у кокони.

У Запоріжжі, розділеному Дніпром навпіл, придатна для влаштування місць відпочинку берегова лінія перевищує сімдесят кілометрів. Доста — з огляду на ту обставину, що дедалі більше мешканців обласного центру проводять відпустку на морських курортах. Найгрошовитіших, зауважимо, мешканців. Чи не тому запорізькі пляжі не стають привабливішими? Хто лишається відпочивати на берегах рідного Славутича, задовольняється мінімальним «букетом» послуг. І так званий «ненав'язливий» сервіс тоне у вирі згаданої «мінімізації».

Такі вже українські реалії: вітчизняному виробникові важко передбачити, коли і з чиєї ініціативи виникне черговий бар'єр на складному шляху виживання. Акціонери Запорізького алюмінієвого комбінату, приміром, вважали свої партнерські стосунки з Укрзалізницею взаємовигідними і діловими. Так, зрештою, і було. Доки перевізник-монополіст нашої держави не запровадив систему автоматизації робочих місць (АРМ). Нова система підказала залізничникам нову транспортну схему доставки вантажів ЗАлКу — економічнішу для надавача послуги. Упродовж кількох місяців виробничник опирався, однак у першій декаді квітня змушений був угамувати свій спротив: усі вантажі для комбінату пішли через станцію Запоріжжя-Ліве (донедавна ті ж боксити ЗАлК одержував на станції Запоріжжя-Мале). У такий спосіб залізничники збільшили маршрут доставки вантажів від 4 до 21 кілометра.

Ісаак Рогачевський переїхав до Запоріжжя 1934 року з величезним досвідом, набутим у статусі керівника низки металургійних гігантів Донецька, Дніпропетровська, Макіївки. Упродовж двох років Рогачевський працював також у торгпредставництві СРСР у Німеччині. І ця обставина, як з'ясується пізніше, зіграла визначальну роль у його подальшій долі.

Минулої суботи о сьомій годині ранку від причалів Бердянського морського порту відшвартувався танкер «Ваппен фон Бремен» з продукцією для однієї з німецьких фірм. Докери Бердянська завершили дворічний етап реалізації проекту транспортування промислових мастил місцевого ВАТ «АЗМОЛ» морем. Фарватер порту розрахований на проходження суден з осадкою максимум 7,9 метра.

На мінорній ноті розпочинає новий сезон Запорізький річковий порт. Зазвичай у квітні пасажирська навігація відкривалася на всіх тринадцяти маршрутах. Не так склалося нинішньої весни: до восьми дачних товариств хтозна коли попливуть мешканці обласного центру. За словами начальника річкового порту Івана Зискуна, перевізник не може ризикувати життям пасажирів: вісім причалів-понтонів не придатні для подальшої експлуатації.

Драма розігралася пізнього вечора у Ленінському районі обласного центру. Після чергування робітниця Запорізького району електромереж Наталя Торопіна поверталася додому. Вийшла з маршрутки неподалік трансформаторного заводу, однак перетнути вулицю у звичному місці не встигла: хтось із-за спини вхопив її за волосся і приставив до горла ножа. Спробувала захищатися, однак тільки порізала руку. А нападник, лупцюючи, штовхав її у затінену деревами місцину. Коли ж виривав сумку з рук (у ній була тільки порожня банка з-під обіду!), відпустив голову.

Новину з відтінком сенсаційності повідомив місцевим ЗМІ Руслан Жаботинський, син знаменитого важковаговика, найсильнішої людини світу. З'ясувалося, що нинішній губернатор штату Каліфорнія (США) є давнім шанувальником спортсмена з унікальними здібностями. Перша зустріч Леоніда Жаботинського та юного тоді Арнольда Шварценеггера відбулася у 1970-х роках в Австрії на одному з молодіжних спортивних фестивалів. Тоді юний австрієць ледь пробився до атлета з України, аби взяти у нього автограф. Це була не остання зустріч знаменитостей. Цього місяця Леонід Жаботинський та його син гостювали у Каліфорнії на запрошення губернатора — той організовував спортивну фієсту богатирів «Арнольд класик».

Чотирнадцятирічна Катя лише на шостому (!) місяці вагітності зрозуміла, що буде матір'ю. Єдина втіха — від неї не відвернувся її ровесник, батько дитини. Практично до пологів акселерати приховували від батьків їхню дострокову перспективу стати дідами і бабами. Максим дістав бандаж, і Катя перетягувалася ним чимдуж. Усе обійшлося, і діти стали батьками. Залишили школу. На прогнозовану реакцію «предків» зреагували застереженням: «Доведеться, то ми і другу дитину заведемо!..»

16 березня до берегів США (в Нью-Порт) прибуває відомий мандрівник Федір Конюхов. Прибуває після надзвичайно вдалого переходу через Атлантичний океан: відстань від Канарських островів до Барбадосу 27-метровою яхтою «Червоні вітрила» наш земляк (Конюхов народився на Запоріжжі) здолав за чотирнадцять діб сім годин десять хвилин. Цей результат є рекордним для вітрильників-гігантів і минулого тижня зафіксований у Великій Британії Радою з реєстрації світових досягнень під вітрилами.

Прикметно, що досі ця яхта належала мільйонеру Паскалю Герольту (Франція). Амбітний багатій також мав намір перетнути Атлантику, однак потрапив у непривітні обійми шторму. Яхта втратила всі вітрила, а пан Герольт — останні краплі оптимізму щодо реалізації свого проекту. За певних умов француз передав яхту «ще божевільнішому» Федору Конюхову. Той ініціював модернізацію плавзасобу для одиночного плавання, після чого «Червоні вітрила» було занесено до міжнародного Морського реєстру.