Позавчора в Першому київському хоспісі з'явилася кімната для дітей, яким лікарі винесли «вирок» — невиліковна хвороба. У день її відкриття персонал хоспісу сумував: уранці померла їхня улюблениця — п'ятирічна Наталочка. Ще в березні лікарі виявили у дівчинки пухлину головного мозку, після чого одразу пояснили батькам, що оперувати дівчинку не можна. Батьки поїхали на консультацію до Німеччини, однак не взялися за цю операцію і там. Коли Наталю привезли до дитячої кімнати, вона вже не могла ні говорити, ні їсти — лише пила водичку...

Коли будівництво на вулиці Лютеранській, 10 тільки намічалося, бабусі-протестантки виходили на майбутній будмайданчик із плакатами і закликами не руйнувати старий Київ. Адже спорудити житловий будинок збиралися впритул до двох — 117-ї, 86-ї — столичних гімназій та кінотеатру «Дружба». Тоді критику будівельники вислухали і пообіцяли, що «стрілку» зведуть низьку: всього на десять поверхів. Нещодавно скандал довкола будівництва знайшов продовження: в сусідніх із ним спорудах і школах з'явилися тріщини. Місцеві мешканці переконані, що руйнування спричинила саме новобудова. Підтримують їхню позицію і фахівці Київського будівельного технікуму. Останні навіть заявляють, що своїх дітей у такі школи вчитись нізащо не пустили б, через ненадійність...

У Києві закладено капсулу в новому корпусі театру на Подолі, що на Андріївському узвозі, 20. Уже за півтора року Головне управління культури та мистецтв столиці обіцяє збудувати ще один корпус майбутнього театру. Зал вміщуватиме 450 глядачів: проти будівництва на узвозі більшого приміщення виступила районна влада. «Голова району Григорій Романюк одразу мені сказав, що театр на Подолі має бути елітарним —щоб за квитками треба було стояти в черзі, а потрапити на виставу стало б мрією кожного киянина», — ділиться Олександр Биструшкін, начальник столичного управління культури. І додає, що таким чином вдасться й зберегти архітектурний ансамбль столиці, й відродити історичну справедливість. Оскільки саме на обраній театралами ділянці наприкінці XVIII — на початку XIX століття був домашній театр киянина Івана Шатрова.

Відучора в Пасажі кияни мають можливість попити кави із автором Будинку з химерами Владиславом Городецьким. Такий подарунок на День Києва зробив скульптор Володимир Щур — автор столичних пам'ятників Паніковському, Леоніду Бикову і Голохвастову з Пронею Прокопівною. Меценатами ж доброї справи стало керівництво «Діамантбанку».

Чим довше живеш у Києві, тим більше помічаєш, як мало у столиці потомствених киян. Вони дедалі більше розчиняються серед усе зростаючого натовпу приїжджих — студентів, заробітчан і просто тих, хто залишається пожити у престижнішому місті, і своїми звичаями, звичками, смаком та культурою змінює його обличчя. Станіслав Цалик, відомий києвознавець і киянин у четвертому поколінні, знає і любить Київ дещо інакшим — таким, яким місто було сто, двісті, триста років тому. «Сімейний архів для мене не просто речі, які можна потримати в руках, а найперше життєві історії, з яких можна зрозуміти, чим жили люди до тебе», — каже він. І переповідає події сивої давнини так, наче вони відбулися тільки вчора — про київських квітникарів, які стежили, як такий-то пан упадає за такою-то пані, про Федора Шаляпіна, скрипаль якого перед здивованою публікою застряг під куполом цирку, або про барона Мюнхаузена та Григорія Сковороду, які ймовірно зустрічалися на Контрактовому ярмарку.

У передчутті святкових вихідних не гріх помріяти і про відпочинок із рідними чи друзями. Тим більше, що ці субота-неділя для киян будуть особливими — у столиці гучно відзначатимуть День міста. Взяти участь у народних гуляннях, побувати на рицарських поєдинках, зорганізувати шашлики за містом і випити зайву пляшка пива за рідний Київ, звісно ж, не гріх, аби закінчилося все добре. Але свято вам можуть зіпсувати і сторонні. За статистикою, найбільша кількість аварій, крадіжок авто та несанкціонованих паркувань припадає саме на святкові дні, кажуть фахівці столичного Управління державної автоінспекції у місті Києвi. Причому помилки водіїв з року в рік повторюються. Тому напередодні глобального відпочинку киян «УМ» вирішила зібрати рецепти, як уникнути не надто приємних балачок з автоінспекторами і зберегти власні автомобіль та гаманець недоторканими.

У суботу на Чернечій горі, що в Каневі, зібралися тисячі людей з усієї України. 22 травня виповнилося 143 роки від дня, коли тіло Тараса Шевченка, як він і заповідав, перевезли зі Смоленського кладовища, що в Петербурзі, на схили Дніпра. Покласти квіти на могили Кобзареві приїхали і столичні політики. Так, Володимир Литвин перервав свій лікарняний і поклонився Тарасу першим, після нього покласти квіти Шевченку прибули представники «Нашої України»: Віктор Ющенко разом з однодумцями Юрієм Костенком, Павлом Мовчаном, співачкою Оксаною Білозір, Іваном Зайцем, народним артистом України Миколою Мозговим. До речі, підйом на Чернечу виявився справжнім випробуванням — аби покласти квіти на Тарасову могилу, люди простоювали в черзі до крутих і єдиних сходів, що вели вгору, по 10-15 хвилин. Натовп підтягнувся ще більше, коли після невеличкої панахиди на Чернечiй горi «Наша Україна» провела мітинг. «Тут зібралися тисячі людей, і так триває з того часу, як Тараса перенесли з імперського холоду Росії на рідну землю. Сьогодні ми побачили, що за ці майже півтора століття не поменшало українців, котрі приходять щороку йому вклонитися», — сказав Павло Мовчан. Водночас лідер «Нашої України» Віктор Ющенко акцентував на тому, що в цей день представники вищої виконавчої влади держави не прийшли до Шевченкової могили.

Протягом останніх двох років кількість бажаючих покататись на велосипеді в столиці збільшилась майже вдвічі. І хоча до Китаю, де на роверах по вулицях одночасно гасають більше 30 тисяч чоловік, Києву ще далеко, мода 80-х кататися у вільний час на велосипеді повертається. В центрі все частіше можна побачити киян на двоколісному транспорті. Проте, схоже, любителям покрутити педалі доведеться задовольнитися «дикими» київськими вулицями, на яких і велосипедні доріжки, і спеціальні паркінги просто не передбачено.

До останнього дзвоника випускникам київських шкіл залишилось чекати всього 9 днів. І хоча потім для одинадцятикласників почнуться суворі іспити, випускний бал у всіх школах столиці святкуватимуть в один день. «Минулого року було дуже багато плутанини через те, що школи влаштовували випускні вечори хто як хотів. Тепер усі святкуватимуть випуск в один день — 19 червня», — розповів начальник Головного управління освіти і науки Київміськдержадміністрації Борис Жебровський на брифінгу про підсумки цього навчального року і плани на майбутній. Загалом цей навчальний рік Борис Михайлович назвав для столиці спокійним: нарешті прижилася нова система оцінювання і школи запрацювали у звичному режимі.

Рiшення про забудову територiї «Астрономічної обсерваторії Київського національного університету імені Тараса Шевченка» й обсерваторної гiрки у Києвi ще не прийнято. Про це журналістам заявив головний архітектор столиці Василь Присяжнюк. І пояснив, що зводити елітне житло на цьому місці його управління не дозволить, принаймні поки що. «Землю для забудови нiхто не видiляв, проект не розроблено, дозвiл на будiвництво не отримано. І поки не буде технiко-економiчного обгрунтування споруд, будiвництво на територiї обсерваторiї не почнеться», — сказав вiн.