Гірничий інженер за фахом Ян Щекатуров, який усе трудове життя пропрацював у гірничорудній промисловості, в тему деструктивних релігійних культів поринув випадково. Спонукав його до цього приятель, людина глибоко віруюча, що загорівся ідеєю створити громадську організацію, яка б допомагала жертвам сект. Яна Миколайовича він спершу попрохав тільки надати в цьому підтримку. Але потім приятелю запропонували роботу в Криму, де він працює дотепер. А Щекатуров справді волею обставин започаткував у 2003 році дніпропетровську громадську організацію допомоги жертвам деструктивних культів «Діалог».

Архієпископа Євстратія називають правою рукою патріарха Філарета. Попри свій молодий вік — священнослужителю лише 34 роки, — він після власне предстоятеля є найбільш публічною особою в Українській православній церкві Київського патріархату, адже виконує також обов’язки прес–секретаря Київської патріархії. Нещодавно владику Євстратія рішенням Священного Синоду було призначено ще й керуючим Чернігівської єпархії, однієї з найстаріших в Україні. Про роботу на новій посаді, стосунки з духовенством з інших конфесій та очікування від зустрічі з Президентом владика Євстратій розповів у інтерв’ю «УМ».

На довгому віку Жидичинського чоловічого монастиря святителя Миколая були великі падіння, слава й забуття. До його ікон молився король Данило Галицький. Єпископи й митрополити, солдати й київські безпритульники, школярі й монахи — всі вони знаходили прихисток у його стінах. Тут лунало слово Боже різними мовами й чинилася наруга над святинями. Його палили до тла, а він поставав із попелу. Бо завжди знаходилися самовіддані люди, які хотіли, аби на цих красивих пагорбах на берегах Стиру жила православна святиня. Напевне, навіть не всі волиняни знають, що в селі Жидичин, за шість кілометрів від Луцька, діяв один із найвпливовіших і найстаріших монастирів Західної України. І нині він відроджується. До наших днів із монастирського комплексу збереглися, окрім митрополичої резиденції, Миколаївська церква, що належить громаді УПЦ МП, і дзвіниця.

Позавчора в Києво–Печерській лаврі учасники синоду УПЦ Московського патріархату подумки витанцьовували над труною ще живого глави церкви, митрополита Володимира (Сабодана). Синод таки відбувся — попри те що митрополит Київський і всієї України виступив з офіційним документом проти його проведення і засвідчив перед камерами свою дієздатність. Однак маховик перевороту в УПЦ вже запущено. «Домовину» для Володимира змайстрували за кресленнями, надісланими, схоже, безпосередньо очільником Московської патріархатії РПЦ Кирилом (Гундяєвим). Головний вірянин УПЦ МП — Віктор Янукович — чомусь мовчить. Виходить так, що в митрополита Київського не лишилося високих соратників та захисників. Що буде з цією церквою?..

Колись Михайло Бучак думав, що для того, аби допомагати людям, потрібні лише великі знання. Тому постійно вчився. Він мріяв стати журналістом чи юристом, а став священиком. Батьки бачили свого сина, який закінчив школу із золотою медаллю, як мінімум відомим математиком. Щоб не завдавати їм прикрощів, хлопчина з Тернопільщини поїхав вступати на математичний факультет Харківського університету й благополучно завалив перший же іспит. Уже після армійської служби йому обрали дорогу фінансиста. І саме тоді, коли репетитори готували Михайла до вступу в Тернопільський фінансово–економічний, хлопець випадково побачив оголошення про перший набір у духовну семінарію. І здав документи туди. За півроку він прочитав усю «Біблію», вивчив напам’ять майже п’ять сотень молитов, простудіював історію церкви. Перший екзамен мав здавати на третій день після серпневого путчу 1991–го. Половина абітурієнтів iз переляку забрали документи ще до початку вступних іспитів. Тих, хто цього не зробив, до семінарії зарахували без екзаменів. Так і почалася його дорога до Бога.

Минулої п’ятниці туристи, які планували потрапити на територію Києво–Печерської лаври, були змушені повертати від її воріт ні з чим: у трапезній храму преподобних Антонія та Феодосія Печерських відбувався ювілейний собор Української православної церкви Московського патріархату, тож на територію заповідника простих смертних не пускали. Саме тому автор цих рядків в Успенському соборі, куди зайшла поставити свічку за упокій трагічно загиблого родича, була єдиним відвідувачем. Куплена свічка була в той день, мабуть, першою, бо запалити її мені так і не вдалося — храм був порожнім, свічники теж. Наглядачка храму порадила помолитися і залишити свічку, мовляв, «завтра, після служби, все запалимо». Довелося повірити...

Це освячення храму УПЦ КП було для Святійшого Патріарха Київського і всієї України–Руси Філарета третім за тиждень. Полтава, Житомирщина, і в суботу — містечко Дружба Ямпільського району Сумщини.

Нещодавно «УМ» повідомляла про вихід у світ українського перекладу книжки–бестселера «Геноциди Сталіна» відомого американського історика, професора Стенфордського університету Нормана Наймарка (переклад з англійської Василя Старка, видавничий дім «Києво–Могилянська академія»), яка вже викликала живу реакцію української наукової спільноти та громадськості. Ініціатором виходу українського перекладу книжки виступив професор, декан Факультету правничих наук НаУКМА Андрій Мелешевич. Із паном професором ми говорили про реакцію на книжку в США, про те, чому ця книжка є важливою для України сьогодні та чи можливо розглядати проблему геноцидів, абстрагуючись від політики.

У ці дні 19 років тому відбувся Харківський собор УПЦ, який зафіксував розкол у Православній церкві в Україні. На тому соборі не було митрополита Київського Філарета (Денисенка). За вказівкою з Москви його заочно змістили з Київської кафедри, поставивши натомість Володимира (Сабодана), котрий доти був у Росії митрополитом Ростовським і Новочеркаським. Тож уже двадцятий рік маємо Українські православні церкви з приставками УПЦ МП та КП.

Тривалий час дві конфесії були рівними учасниками діалогу з державою. Однак після зміни Президента в 2010 році намітився очевидний крен у бік Московського патріархату, до якого належить Віктор Янукович. Київська патріархія зазнає помітних утисків, її храми то тут, то там силоміць забирають у підпорядкування МП. Ще один показовий момент: днями, під час візитів предстоятеля Української православної церкви Київського патріархату на Полтавщину й Сумщину, приїзд глави УПЦ КП до своєї багатотисячної пастви вперше проігнорувала міська та обласна влада.

Під час архіпастирського візиту 82–річний Патріарх Київський і всієї Руси–України Філарет освячував культові споруди, відправляв служби Божі. Не менш важливою складовою візиту стали зустрічі Патріарха з громадськістю та журналістами. Його відповіді на деякі запитання можна сприймати як сенсаційні. Наводимо фрагменти діалогу, записані власкором «УМ» у Полтавській області.

Учора глава Української греко–католицької церкви відзначав свій 41–й день народження. Як з’ясувала «УМ», Святослав Шевчук 5 травня плідно працював — у нього був повноцінний робочий день, зокрема Верховний архієпископ приймав делегацію з Німеччини.