Жити на далекому від цивілізації українському хуторі, насолоджуючись свіжим незагазованим повітрям і дарами природи, зібраними з власного городу, — не так уже й чудово, як може здатися на перший погляд. І річ тут не лише у відсутності газопроводу, каналізації та централізованого опалення — до незручностей у вигляді вбиральні надворі можна звикнути, як і до перебоїв з електроенергією.

Зима, мороз, за вікном кружляє сніжок, а виходити з дому так не хочеться... Дивишся на себе у дзеркало і не розумієш, куди ж поділася чудова кримська (одеська, єгипетська, турецька) засмага, якою так пишалася ще кілька місяців тому. Напевно, змилася водою з хлоркою... А чим ближче до весни, тим блідішим і навіть синюшнішим стає обличчя, тим яскравіше проступають мальовничі кола під очима, і все частіше виникає бажання повіятись хоча б на кілька днів до спекотного закордону і повалятися під пекучим промінням улюбленого світила. Але після бурхливого святкування Нового року у більшості з нас фінанси, як-то кажуть, співають романси, тому сонячна поїздка переноситься на невизначений термін. Прогулянки на свіжому повітрі під рідним українським небом теж мало чим допомагають «голодному» на вітамін D організмові. Тому-то останнім часом все більшої популярності в нас набуває солярій (від латинського sol — сонце) — майданчик, обладнаний для прийому сонячних ванн. «УМ» вирішила дізнатись, чи багато користі від солярію, де можна отримати свою дозу ультрафіолету, скільки коштує таке задоволення, кому варто навідуватись до солярію частенько, а кому дорога туди закрита. Отже, про все по-порядку.

Найкращий спосіб боротьби з похміллям, як би парадоксально це не звучало, — просто не напиватися. А якщо перепою не вдалося уникнути, доведеться стійко переносити нудоту, дрижання рук, прискорене серцебиття й нескінченні «вертольоти», які кружляють над головою і періодично забивають у скроні здоровенні цвяхи. Усілякі диво-пігулки від похмілля хіба що трохи полегшать страждання післясвяткового дня, але не знімуть усіх симптомів цього неприємного стану. Немає жодного засобу, який довів би реальну ефективність у боротьбі з похміллям — такий висновок зробили вчені з Пенінсульської медичної школи (Penіnsula Medіcal School), проаналізувавши результати досліджень на цю тему.

Мешканець Запоріжжя Микола Довгорукий уже давно зажив слави дивака. «Мордує себе чоловік, — кажуть сусіди. — Босоніж ходить за будь-якої погоди і спить на вулиці, по тринадцять годин невідривно може дивитися на сонце, доки воно світить, їздить тільки на велосипеді і... затято дотримується посту». Щодо останнього у Миколи Миколайовича розроблена своя філософія: піст — то свята справа для православного, а чоловік від 1989 року ретельно дотримувався усіх християнських традицій. Але найцікавіше, що від 25 серпня 2003 року запоріжанин перейшов на «особливий режим харчування».

Секрет популярності чаю — у його чудових властивостях. Учені з'ясували, що сухий чай містить до 40 відсотків речовин, які переходять у заварку і додають напою тонізуючих властивостей, особливого аромату і смаку. Майте на увазі, що у свіжозавареному чаї помістилася майже вся таблиця Менделєєва: вітаміни групи С, Р, В1, В2, РР, провітамін А, марганець, цинк, калій, кальцій... Саме тому чай є обов'язковим продуктом харчування у багатьох арміях світу, адже захисникам Вітчизни треба бути сильними й вправними. Вітаміну С у зеленому чаї в 4 рази більше, ніж у цитрусових, а за вмістом білків і вільних амінокислот, тобто за поживністю чайний лист (особливо зелений) не поступається бобовим культурам! Ще одну особливість помітили мандрівники, геологи і моряки: чай не дає організмові «зношуватись» від напруженої роботи.

Черкащина стала першою областю України, котра розжилася сучасним мобільним мамографічним комплексом вартістю 900 тисяч гривень. Спеціальний автомобіль, оснащений обладнанням для виявлення хворих на рак молочної залози, вручив Черкаському обласному онкологічному диспансеру Ференц Дер, керівник косметичної компанії «Ейвон», яка завдяки продажу своїх брошок «Рожева стрічка» зібрала на нього кошти.

Епідемія туберкульозу в нашій державі, за критеріями ВООЗ, оголошена з 1995 року, і з того ж часу в Україні зареєстровано початок епідемії ВІЛ-інфекції. За ці десять років середній рівень захворюваності на туберкульоз збільшився майже вдвічі і досяг показника 80,9 на 100 тисяч населення, а смертність виросла в півтора раза і становить 22,6 на 100 тисяч населення. Щороку на туберкульоз захворюють майже 40 тисяч українців, а з 1994 року від цієї недуги померло більше сотні тисяч наших співгромадян. У ситуації, що склалася, деякі громадські організаці та представники Рахункової палати України вбачають провину вітчизняного МОЗу: вони звинувачують міністерство у нецільовому використанні бюджетних коштів, виділених на Національну програму боротьби з епідемією.

«У чорта на куличках, на болоті», — кажуть про свою домівку мешканці Кушугума, Новоолександрівки, Наталіївки, Лежино, Новодмитрівки та інших сіл лівобережної частини Запорізького району. Районні рада і державна адміністрація розташовані на Верхній Хортиці, і дістатися до них можна лише з кількома пересадками, перетнувши все Запоріжжя з його найдовшим у Європі центральним проспектом! Навіть за приязного «ставлення» світлофорів кожної поїздки на дорогу доводиться марнувати щонайменше п’ять годин.

Медики стверджують, що вірус, який нагнав страху на мешканців Сімеру (Перечинський район), раніше ніколи не зустрічався на території України. Як розповіла «УМ» заступник головного державного санітарного лікаря України Людмила Мухарська, цей штам вірусу резистентний (стійкий) до дії левоміцитину — антибіотика, яким зазвичай лікують українців, хворих на тиф. За словами фахівця, збудник хвороби цього типу характерний для Африки й Азіатського регіону, тому не виключено, що хворобу до Закарпаття занесли вихідці з тих країв.

Метушня навколо пташиного грипу, який може колись візьме й почне морити людей, певним чином навіть допомогла медикам — останні чекають на зниження захворюваності на «простий» грип та ГРВІ в цьому сезоні. Причина проста: люди, які зазвичай не дуже береглись від застуди й «iшли в зиму», сподіваючись на власний імунітет, у паніці почали робити щеплення проти звичайного грипу, приймати імуномодулятори та противірусні препарати, наїдатися цибулею і ковтати «часникові перлини». А про регіони, які потерпають від пташиної пошесті, годі й казати — там населення захистилося від традиційних зимових хвороб на всі сто відсотків. Епідеміологи припускають, що в тих регіонах, де активно проводиться профілактика грипу, рівень захворюваності буде меншим від сезонних показників, а куряча болячка на людей може й не перекинутись. Хоч якась користь...