Ні, таки в іншу країну ми повернулись iз літа. І не скажеш, що в дуже нову, бо чимало облич маячили і в попередній владі, хоч і на дрібніших посадах і не в таких статусних кабінетах.

Як уже повідомляла «УМ», кількість українців, котрі позитивно ставляться до президента Володимира Зеленського, а також до прем’єра Олексія Гончарука та спікера ВР Дмитра Разумкова, стрімко зменшується.

Хто з нас у дитинстві не марив, дивлячись у небо, далеким космосом, таємничими галактиками?

Традиційно 14 жовтня — у День захисника України, День українського козацтва та Покрови Пресвятої Богородиці — в Києві пройшов 14-й марш, який раніше проводили націоналістичні сили.

Сталось так, як і підозрювалось: «Ноїв ковчег» на воду спущено. Ной, як годиться, присутній, але не факт, що особисто керує процесом. Куди пливемо?

Допоки Україну накриває хвиля обурення через імплементацію «формули Штайнмаєра», допоки наростає протестна хвиля на столичному Майдані, в Парламентській Асамблеї Ради Європи (ПАРЄ), відкриття чергового засідання якої відбулось днями, Україна разом із Грузією, Естонією, Латвією, Литвою створила групу

Ну що, продовжуємо сатирикон? Шерочка з машерочкою на бю­джетному танцмайданчику, куди не було запрошено ні глядачів, ні, не дивуйтесь, інших учасників процесу складання головного кошторису країни на наступний рік.

От навіть важко вибрати, що для нашої життєвої європейської перспективи важливіше: постановочна хода в День Незалежності в добровільно-примусовому порядку чи зупинка будівництва гуртожитків для солдатів, виробництва нової техніки для ЗСУ; чи яскраве привселюдне, з кримінальним флером «виявлення» вор

«Це потрібно було зробити давно», — заявляли чимало патріотично налаштованих співвітчизників після того, як 16 травня відомий український співак, музикант, поет, фізик, композитор і політик Святослав Вакарчук представив свою партію «Голос», на чолі якої і стартує за місця в парламенті.

Пошуки гармонійного, ідеального в усьо­му — це насамперед прагнення до ладу в житті.