П'ятничний мітинг опозиції зібрав близько 25 тисяч учасників. Багато хто з них приїхав автобусами з областей, кияни ж не дійшли до Європейської площі, в тому числі й через прохолодну погоду та дощ, який закінчився лише за годину до маніфестації. Але прикметною була не явка і навіть не виступи вже звичної трійці лідерів. Цього вечора — вперше за час політичної кризи, що виникла після підписання указу Президента про розпуск парламенту, — була спроба організувати провокації й зіткнення під час вуличних акцій.

Давид Жванія — «енерджайзер», яких ще пошукати. На інтерв'ю до редакції «УМ» у середу він приїхав о 23.15 — після численних зустрічей і переговорів. А з «України молодої» поїхав не додому, а знову ж таки на роботу. На запитання, чи він узагалі коли-небудь спить, сміючись, відповів: «Останнім часом — ні». При цьому своєю енергією цей неймовірно харизматичний український грузин заряджає, здається, все навколо. Схоже, зарядив нею і сцену, яка у листопаді-грудні 2004-го стояла на Майдані, а цього року за фінансової підтримки Жванії проїхала майже по всіх регіонах України під брендом «Народної самооборони».
«Я вічний опозиціонер», — каже Жванія, однак цього разу сміх серйозний: в опозицію успішного бізнесмена привели принципи, якими він, на відміну від більшості українських політиків і тим паче підприємців, не торгує й не збирається. Бізнесмен Жванія був опозиціонером до Леоніда Кучми і його антинародної влади; міністр з питань надзвичайних ситуацій Жванія не приховував своїх критичних зауважень на адресу Прем'єрки в уряді Юлії Тимошенко; «нашоукраїнець» Жванія вийшов із партії, бо його обурювало те, що замість рятувати народ від розчарування «НУ» перетворюється на «болото». Пан Давид не приховує своєї заможності, але не відносить себе до олігархів на кшталт Ахметова, який дбає лише про свою кишеню, нехтуючи добробут «простих» людей. А ще Жванія виступає за об'єднання всіх демократичних сил і каже, що справді вболіває за Україну, хоча й народився у Тбілісі. Спершу Давид Важайович попросив дозволу говорити російською мовою — «так швидше». Але посеред розмови непомітно перейшов на українську й до російської вже не повертався...

Маріїнський парк слід би оголосити заповідником. Шкода трави, яку із завидною регулярністю витоптують прихильники Партії регіонів та її сателітів.
Прогулюючись у суботу алеями центрального парку столиці, журналісти «УМ» не могли позбавитися відчуття дежа вю: намети, огороджені стрічками (цього разу — синьо-жовтими) ділянки, групки приїжджих із партійною символікою — все це вже було. Як пояснюють організатори, цього разу прихильники парламентської коаліції зібралися, щоб не допустити розпуску Верховної Ради. Ну й, очевидно, для того щоб не дати опозиціонерам узяти в облогу парламент і Кабмін.
Якщо в день двох мітингів наметів було трохи більше сотні, то вчора — вже більше двохсот. І, як видно з кількості та розмірів баулів новоприбулих, симпатики коаліції осідають на цій траві надовго. Тобто їхні політичні зверхники передбачають, що політична криза буде тривалою.

Про те, що цей з'їзд «Нашої України» був інакшим, ніж попередні, у своїй промові з трибуни заявив навіть постійний гість НСНУшних форумів патріарх Філарет. І справді, на IV з'їзді «Народного союзу «Наша Україна» необов'язкові суперечки звелися до мінімуму, голосування були вельми близькими до одностайних. Партія підбила підсумок 5-місячного періоду очищення й реабілітації, і тимчасовий «кризовий менеджер» Віктор Балога передав віжки правління вже повноцінному голові — В'ячеславу Кириленку. Петро Порошенко програв «останній і рішучий бій» за вплив у «Нашій Україні», а заодно було поставлено крапку в дискусії про те, чи не варто Вікторові Ющенку очолити цю партію. Не варто.

«Ух ти, концерт, шо лі, буде?» — зацікавлено роздивляються сцену на майдані Незалежності кілька підлітків. «Нє, флагі — ето опять что-то політічєскоє», — визначає один, очевидно, «найпідкованіший» у політичному сенсі. Молодь одразу втрачає цікавість до споруди і прямує до лавочок (у руках — пляшки з пивом, незважаючи на погрози мера Черновецького заборонити розпивання спиртних напоїв у центрі Києва).

На перший погляд, до Українського дому потрапити непросто — центральний вхід повністю загороджений синьою сценою, з якої через кілька годин виступатимуть члени «коаліції національного єднання» та їхні ідейні соратники, навколо стоїть міліція. Однак насправді, як з'ясувалося, пройти всередину можна без проблем — там відбувається багато конференцій і виставок, тому «пропускну» систему встановлювати марно. Металеві «рамки» стоять лише перед входом до залу, де зазвичай відбуваються концерти.

«Затесавшись» у лави учасників мітингу, чи то пак, Форуму національної єдності, який проводили на Європейській площі перед Українським домом члени правлячої коаліції, журналістка «УМ» аж ніяк не сподівалася почути щось компрометуюче. Ну справді, це ж уже просто смішно — розповідати про гроші, які нібито платять за участь у таких заходах, звезених студентів тощо. Смішно — не смішно, а все це було: групки молодих людей, не соромлячись, «ділили» прапори, бідкалися, як би не забути «відмітитися в списку», обговорювали, куди підуть «на пиво» після того, як отримають «заробіток».

Політолог Вадим Карасьов рідко помиляється. Його політичні прогнози зазвичай справджуються, а оцінки вирізняються точністю й об'єктивністю. Тож «УМ» вирішила поцікавитися у директора Інституту глобальних стратегій його оцінкою поточних подій в українському політикумі, розворушеному після зимової «сплячки», та баченням подальшого розвитку цих подій. Принагідно пан Карасьов відкрив невеличку таємницю: «Політики насправді значно простіші й менш розумні, ніж здається. А завдання політологів — їх «облагороджувати» й трохи ідеалізувати, аби люди думали про них трохи краще»...

Тепер вони говоритимуть про високу мету — стабільність, об'єднання України, бажання працювати на благо народу і ще триста благородних причин. Вони лаятимуть своїх недолугих екс-лідерів, які вперто ведуть опозиційні загони на граблі й змушують наступати на горло власній законодавчій пісні. Зрештою, вони просто втікатимуть від телекамер і диктофонів, поки на зміну їм не прийдуть нові об'єкти журналістського зацікавлення. А такі прийдуть. Бо ж там, де кажуть про 300 голосів для конституційної більшості, порожняк гнати не прийнято. І вже зараз тільки у Блоці Тимошенко «лижі гострять» щонайменше мало не три десятки нардепів, і про це ЮВТ говорила з ВАЮ на позавчорашньому рандеву.

(Закінчення. Початок — у вчорашньому номері «УМ»)