Перед виборами Президента України і під час самої кампанії ЄС оцінював нашу ситуацію як дуже складну і був готовий до надання посильної допомоги Києву для виходу з можливої політичної кризи. Однак цього не знадобилося — офіційна Європа тішиться тим, що президентські вибори й передача влади в Україні відбулися демократичним шляхом. Тепер Київ стоїть перед іншими викликами, й у стосунках із Брюсселем — також. Від нової української влади чекають визначеності та конкретних кроків, які засвідчать, чи євроінтеграційна політика «непомаранчевої» України буде лише красивими словами, чи її підкріплять реальні реформи в цьому напрямі.

Першим закордонним візитом Президента Віктора Януковича була поїздка до Брюсселя. «Просто звідти надійшло запрошення на ранішу дату», — пояснював потім новий очільник Банкової. Але певний елемент показовості в такому виборі, звісно, був, і Янукович у «столиці Європи» зробив кілька суттєвих заяв, зокрема що стосуються намірів уже за рік підійти до безвізового режиму з ЄС. Чи буде підтверджено такі амбіції? Чи не станеться навпаки, і влада в Києві потрапить у пряму залежність до Кремля? Уже зараз очевидно, що Євросоюз не полишить Україну наодинці з її проблемами. Але все тепер залежить від вибору Києва та його спроможності провести «проєвропейські» реформи.

Думками про нинішній стан європейських перспектив України та суть «антибандерівської поправки» Європарламенту з «УМ» подівлився поляк Павел Коваль — один із найбільш поінформованих євродепутатів, член комісії закордонних справ Європейського парламенту, який очолює делегацію комісії співпраці ЄС–Україна.

Бронзова скульптура роботи швейцарського митця Альберто Джакометті під назвою «Людина, що крокує» (L’Homme Qui Marche) стала найдорожчим витвором мистецтва, будьколи проданим із молотка. Рекорд побито позавчора увечері на лондонському аукціоні «Сотбіз». Анонімний покупець, який не був присутній у залі і брав участь у торгах по телефону, виклав за лот 65 001 250 фунтів стерлінгів, тобто понад 104 мільйони в доларовому еквіваленті. Як повідомляє БіБіСі, торги тривали лише вісім хвилин, упродовж яких ціна підскочила зі стартових 12 мільйонів фунтів майже в шість разів. З уторгованої суми попередній власник скульптури отримає 58 мільйонів фунтів, решту становлять комісійні аукціону.

Відтепер усі глави іноземних держав, які приїздять в Україну з державним візитом, не лише традиційно покладатимуть вінки до могили Невідомого солдата, а й запалюватимуть свічку перед Меморіалом пам’яті жертв голодоморів. Відповідні зміни до положення про державний протокол та церемоніал України вніс Президент Віктор Ющенко.

Жодної міліції, «даішників» і навіть «феесбешників», виборні сенатори і губернатори — такою має бути ідеальна Росія. Причому не в уявленні опозиції, а з точки зору структури, натхненником і куратором якої є сам глава Російської Федерації. У середу Інститут сучасного розвитку («Інсор»), наглядову раду якого очолює президент Дмитро Медведєв, оприлюднив доповідь «Росія ХХІ сторіччя: образ бажаного завтра». Деякі з висновків «президентського дітища» для росіян стали неабиякою несподіванкою.

Меморіал із дивною назвою «Алея румунських героїв на єврейському кладовищі» у Чернівцях збиралися відкрити ще рік тому. Відкриття хотіли приурочити до національного свята Румунії, що відзначається 1 грудня і зветься «День завершення об’єднання румунських земель». У 2008–му сусідня держава саме святкувала 90–ліття такого «об’єднання», тобто захоплення земель Буковини і Бессарабії у 1918 році. Меморіал так і не відкрили. Подейкують, ніби візит до України президента Румунії Траяна Басеску, що планувався на лютий цього року, відклали, зокрема й через неможливість відвідати цей меморіал у Чернівцях. Сьогодні хвіртка його огорожі — на замку. Чи справді ця пам’ятка так уже зачіпає гідність Української держави та єврейства — українського і світового?

Відомий усьому світу металевий напис Arbeit macht frei («Робота робить вільним») на воротах колишнього нацистського концтабору Аушвіц­Біркенау поблизу польського містечка Освенцім було викрадено учора вночі, повідомили всі світові ЗМІ.

Президент США Барак Обама у виступі під час учорашнього (останнього) дня Конференції ООН із кліматичних змін у Копенгагені закликав численних світових лідерів об’єднатися для випрацювання заключного документа чи угоди, оскільки час спливає.

«Я народився у Росії. Це моя країна, і я маю залишатися в ній, як би не було важко тут і легко на Заході. Скільки зможу, захищатиму тих, чиї права так брутально зневажаються в нашій країні», — писав Олександр Подрабінек у 1977 році, коли КДБ запропонував йому емігрувати. Інакше, мовляв, доведеться відкривати на нього «кримінал». Подрабінек відповів у відкритому листі, що, звісно, не хоче сидіти у тюрмі. Він знає, що на Заході за ним «не ходитимуть назирці четверо агентів, погрожуючи побити чи штовхнути під поїзд», і що там не посадять у концтабір за спроби захистити безправних і уярмлених. Але він залишається на Батьківщині. Відбувши після цього кілька років у совєтському концтаборі, правозахисник не змінився. У 2009 році, після чергового «антирадянського» виступу журналіста, йому знову погрожують, намагаючись витіснити з Росії. Щоб не був прикладом для співвітчизників. На 7 грудня заплановано перше судове засідання над 56–річним Подрабінеком за позовом «ветеранів» і про­кремлівського молодіжного руху «Наші». Від журналіста вимагають, зокрема, півмільйона рублів «компенсації за моральні збитки».