Коли пароплав відходить від рідного берега і починає подорож океанськими просторами, на плечі суднового лікаря лягає турбота про здоров'я кожної людини на борту. За багато кілометрів вiд землі пацієнтові більше нi до кого звернутися, тому корабельний лікар мусить уміти все: і помазати зеленкою подряпину, і вийняти з ока смітинку, і «послухати» грудну клітку, і зняти головний біль, і, якщо треба, відкачати воду з легенів та запустити після зупинки серце... Протягом усього часу, поки судно рухається до пункту призначення (а це може бути і доба, і тиждень, і цілий місяць), члени екіпажу й пасажири приходять до морського «ескулапа» по краплі від нежитю й пігулки від хитавицi, отримують мікстури від кашлю і препарати від болю в шлунку, вимірюють артеріальний тиск, роблять кардіограму і навіть пломбують зуби. Про те, скільки роботи протягом подорожі має судновий лікар, які препарати виписує найчастіше і як бореться з морською хворобою, «УМ» розпитувала у лікаря пароплава «Південна Пальміра» Вадима Білоцерковця — одесита, який вирушив у свій перший рейс понад тридцять років тому.

Масштабне дослідження, проведене у столичних школах Київським центром здоров'я та вертебрально-оздоровчим центром Євмінова виявило, що 95 відсотків школярів мають різні порушення постави, а майже п'ята частина обстежених потерпає, навiть того не знаючи, від сколіозу. На півтисячі хлопчиків та дівчаток віком від 6 до 18 років фахівці виявили тільки 30 дітей — з нормою. Решта, як стверджує засновник та видавець науково-популярного журналу «Культура здоров'я», президент оздоровчого центру В'ячеслав Євмінов, мають найрізноманітніші викривлення у грудному, поперечному, шийному відділах хребта, причому не тільки на початковій стадії хвороби.

Івана Драча — поета, чиї твори я вивчала ще школяркою, — просто язик не повертається назвати старою людиною. Незважаючи на те, що місяць тому українському письменникові, свого часу — одному з активних iнiцiаторiв Руху виповнилося цілих 70 років! Кореспондентка «УМ» випадково зустрілася з Іваном Федоровичем на поетичному вернісажі «Троянди й виноград» і не могла не запитати, як йому вдається залишатися таким енергійним і життєрадісним — попри солідний вік і всі пережиті негаразди. Мабуть, є певний секрет здоров'я?

Медики Бердянщини продовжують ігнорувати клятву Гіппократа - у цьому впевнені родичі 75-річного мешканця Бердянська, який помер 31 жовтня. Пенсіонер працював на своїй дачі неподалік Дмитрівки, аж раптом йому стало зле. Сусіди викликали для старенького карету «швидкої допомоги», і бригада приїхала доволі оперативно.

Кореспонденту «УМ» вдалося з'ясувати, що 31 жовтня смерть підкосила пенсіонера не лише під бердянською Дмитрівкою. У лікувальному корпусі військового шпиталю обласного центру помер офіцер-фронтовик Артемов. ВАТ «Запоріжжяобленерго» знеструмило низку стратегічних об'єктів - дві військові частини, полігон «Близнюки» і згаданий шпиталь.

Сучасний неонатальний дихальний апарат Bear Cub 750, який допомагатиме підтримувати життя новонародженим, був закуплений та встановлений благодійниками з Клубу Левів міста Києва та з Фонду допомоги дітям Чорнобиля. Пощастило отримати у подарунок таку техніку Інституту педіатрії, акушерства та гінекології (ІПАГ) АМН України - установи, яка лікує 20 тисяч пацієнтів на рік та має у своєму лікарському «арсеналі» півтори тисячі висококласних спеціалістів.

Невiдомо, кому першому спала на думку ідея великого переїзду київських медустанов на менш цінні землі (з подальшим продажем ділянок, які звільняться), але спочатку активність столичної міськдержадміністрації в цьому напрямі неабияк налякала майбутніх переселенців — працівників пологового будинку №1, що на вулиці Арсенальній, 5. У київської громади відразу ж виникло запитання: якщо ласі 1,3 гектара лікарняної землі підуть з молотка, де працюватимуть медики та отримуватимуть допомогу пацієнти? Згодом з'явилася інформація про те, що міська клінічна лікарня № 15, що на вулиці Григорія Сковороди, 2, також має виїхати з корпусів, які історично належать Києво-Могилянській академії. Куди — знову ж таки невідомо... Буря емоцій, яка здійнялася в ЗМІ, вщухла тільки після офіційних пояснень мерії.

Харківська мерія звинуватила облдержадміністрацію у нецільовому використанні державних коштів, призначених для закупівлі імпортного інсуліну. Причому з погрозою залучити до розслідування резонансної справи Генеральну прокуратуру. Позицію міських чиновників та депутатів днями озвучив Ігор Шурма — у минулому член парламентської фракції СДПУ(о), а тепер заступник харківського мера і директор департаменту охорони здоров’я та соціального захисту міськради. На роботу до Харкова відомого львів’янина кілька місяців тому запросив новообраний міський голова Михайло Добкін.

Народе, готуйся: на Україну насувається епідемія грипу! Поки що не пташиного (дай Боже, аби про цю заразу ми забули принаймні до весни), а звичайного, людського. Грипу, відомого і своїми симптомами, які в буквальному сенсі слова збивають пацієнта з ніг, і непередбачуваними ускладненнями, які можуть отруювати життя ще не один рік після перенесеної «на ногах» болячки.
Сьогодні, поки ще є трохи часу до початку епідемії, кожен українець має вибір: або ж терпляче чекати, поки вірус змусить свою жертву витратити зарплату на краплі, мікстури, пігулки й носовички, або ж підготуватися до бою з «грипозним монстром», зміцнивши власний імунітет. Зокрема, зробивши щеплення від актуальних у цьому сезоні штамів вірусу. Керівник Українського центру грипу називає вакцинацію одним із найефективніших засобів профілактики захворювання на грип. Таку думку поділяють завідувач кафедри клінічної імунології й алергології Національного медичного університету, керівник Українського центру клінічної імунології професор Георгій Дранник та заступник головного санітарного лікаря України, головний інфекціоніст вітчизняного МОЗу Людмила Мухарська. І все було б добре, якби навколо цієї самої вакцинації не виникло б стільки проблемних запитань...
Чому препарат з'явився в українських центрах вакцинації зі значним запізненням? Чому три тижні тому — у найоптимальніший для щеплення період — у жодній аптеці неможливо було знайти «антигрипозних» уколів? Чи вистачить Україні тієї кількості доз препарату, що вже закупили і планують замовити керівники на місцях і приватні особи? Хто подбає про безкоштовні уколи для дошкільнят, пенсіонерів, медиків та вчителів? Чи встигнуть українці «напрацювати» імунітет за той час, що лишився до початку прогнозованої медиками епідемії грипу? Зрештою, чи варто витрачати 100 гривень на укольчик? Наскільки безпечно робити це щеплення і кому воно протипоказано? Кореспондентка «УМ» шукала відповіді на ці та інші запитання у столичних фахівців.

Підбиваючи підсумки року, протягом якого в Україні діяв закон «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров'я населення», голова громадської організації «Коаліція «За вільну від тютюнового диму Україну» Костянтин Красовський зауважив, що закон «виконується гірше, ніж хотілося б, але краще, ніж ми очікували».