Сьогодні у Центральному будинку художника відкривається виставка «Карикатуристи України», в якій беруть участь п’ятеро знаних майстрів цього жанру — Анатолій Василенко, Олексій Кохан, Олександр Міхнушев, Володимир Солонько і Валерій Чмирьов. Минулої п’ятниці автор «УМ»івських карикатур і деяких анекдотів Володимир Солонько зібрав із друзями установчі збори, і вирішили вони заснувати Товариство карикатуристів, в нього наразі входить 20 художників. Це ще один крок до популяризації карикатури в Україні, про яку час від часу згадують хіба ділові видання — чомусь серед економічних медіа модно проводити конкурси смішної графіки. Кілька років тому тільки видавництво «Нора Друк» видало книжку карикатур 54 художників, серед яких є і роботи нашого Володимира Івановича, призера багатьох міжнародних конкурсів. До речі, зараз пан Солонько чекає результати суддівського присуду з конкурсів у Болгарії й Туреччині.

Продовжуючи тему суконь, варто було б звернутися по чудові сукні вільного силуету до Катерини Пшеченко. Лаконічні вгорі — скромні вирізи, коміри, і вузькі внизу — в районі стегон вони розширені максимально, у кишені можна сховати половину бутику. Природніх теплих кольорів сукні ще більше б виграли, якби не такий рясний квітковий орнамент у стилі слов’янського фольку зробила дизайнер. Як на мене, Катерині вдалися форма, силует, лінії, але з декором — трохи overdesign.

22–й український тиждень прет–а–порте закривала Лілія Пустовіт, яка цього разу показувала колекцію під власною торговою маркою Poustovit без додатку NB. Саме Ліля уособлює той модний прорив українських дизайнерів, який є, швидше, бажаним, ніж дійсним. Але її «перемоги» реально переконливі — другий сезон її одяг для концепту «Аtelier, 1» висить у найконцептуальнішому магазині світу, що розміщений у найконцептуальнішому з точки зору моди місті — Dower Street Market у Лондоні, а з нового сезону — і в токійському його відділенні. А на шоу–румах «Аtelier, 1» в Парижі й Лондоні у лютому цього року замовлення на одяг Пустовіт зробили байєри з Франції, Іспанії, Америки і Кореї.

Ще й весна толком не прийшла в місто, ще й куплені до нового сезону речі лежать не розпакованими, ще інколи перед довгими прогулянками роздумуєш (а може, зимові?), а на українському тижні прет–а–порте уже показують модний одяг сезону осінь–зима 2008–2009.
Офіційно Ukrainian Fashion Week почався з вівторка — вечірка–відкриття з обов’язковим елементом дрес–коду — капелюшками, спецпоказ Ольги Громової у середу і щільний графік дефіле, починаючи з четверга.

Молодий Тарас Шевченко дивився з трьох величезних плазм, що доволі інтелігентно вписалися в сцену Національної опери, на місці оркестрової ями стояли три заквітчані тини, а в глибині сцени розмістилися штандарти Президента, його звична трибуна і столики з обох боків. У понеділок в оперному театрі святкували 194–ту річницю з дня народження Тараса Шевченка і вручали митцям найпрестижнішу державну нагороду — Національну премію імені Тараса Шевченка. Щороку Кобзар у цей день наривається на свою законну діжку єлею з медом, тоне у мереживах лунких і порожніх слів і, мабуть, нудьгує на тім світі солідарно зі своїми живими шанувальниками.

Це вже другий етап естафети — 2007 рік був Роком Казахстану в Україні. Не завжди такі заходи проходять на президентському рівні, але Казахстан — це не той випадок, коли слід легковажити культурною геополітикою. Впливова держава, лідер у своєму регіоні, Казахстан цікавить Україну в кількох економічних аспектах: як нафтовий і газовий партнер — для диверсифікації джерел енергоносіїв, у співробітництві щодо транспортних коридорів, і як країна, котра використовує українські морські порти та співпрацює з нами в аерокосмічних проектах. І в політичному теж.

Хто б міг подумати, що лобі кінобізнесменів може бути таким впливовим! Тут «Нафтогаз», політики, Косово, інфляція, парламентський клінч і поруч на тобі — нерозв’язна без Президента проблема кінопрокату. Штучно розіграна і політично краплена карта. У вівторок о 16.00 у секретаріаті зібралися троє великих і активних кінодистриб’юторів — Олександр Ткаченко («Синергія» і «Кіноманія»), Андрій Дяченко («Геміні фільм») і Богдан Батрух (B&H), міністр культури і туризму України Василь Вовкун, голова Держслужби кіно Ганна Чміль, віце–прем’єр–міністр Іван Васюник, заступники глави секретаріату Президента України Юрій Богуцький та Андрій Кислинський і Президент Віктор Ющенко. Підсумок змагань із перетягування канату виглядає так: «Президент запропонував Міністерству культури і туризму та Державній службі кінематографії разом із представниками провідних дистриб’юторських компаній до 4 березня розробити компромісний варіант, який би передбачав виконання рішення Конституційного Суду України про дублювання або субтитрування фільмів та враховував інтереси мешканців східного та південного регіонів України щодо мови перегляду кінофільму».

У понеділок в УНІАНі депутат Київради, доктор медицини, співачка Ольга Богомолець презентувала свою серію книжок «Вікна в позапростір»(так називається одна із збірок Василя Стуса), зроблену на основі колекції домашніх ікон. Заручившись підтримкою Патріарха Київського і всієї України–Русі Філарета, пані Богомолець узялася оприлюднювати ті понад 5000 ікон, які вона зібрала за 15 років. Перша книжка «Історія створення колекції» — це альбом, який супроводжує максимально проста і сердечна розповідь про історію зібрання. Дизайнер книжки — відомий у широких колах як хороший бард, а у вузьких — як професійний комп’ютерний графік, Ігор Жук. Цю книжку можна розцінювати як каталог до виставки «Українська домашня ікона XVII—XX століть із колекції Ольги Богомолець», яка відкривається 29 березня в Київському музеї російського мистецтва. А 1–го і 2–го березня Ольга Вадимівна сама проведе три екскурсії по виставці.

З 7го лютого по 16 березня в ньюйоркській галереї Lehmann Maupin Gallery (540 West 26 Street) експонується фотовиставка «Україна». Репрезентант українських візій — дуу­уже відомий у світі сучасного мистецтва німець за походженням, лондонець за «пропискою» Юрген Теллер. Ангажував його до України PinchukArtCentre, коли збирав зіркову команду з усього світу в український павільйон на 52 Венеціанську бієнале. У 2007 зірка фешнфотографії приїхала до Києва і назнімала в пісках і бетонних берегах Троєщини голих моделей та київські «Бентлі» в Пасажі.

У четвер Шевченківський комітет засідав з 11 ранку до 10 вечора. В ході довгих і «кровопролитних боїв» і 7 голосувань сформувався остаточно список лауреатів Національної премії імені Тараса Шевченка 2008 року. Письменникам дісталося три премії — Вірі Вовк (Селянській) (Бразилія) — за книги «Поезії» (2000), «Проза» (2001), «Спогади» (2003), «Сьома печать» (2005), «Ромен–зілля» (2007), переклади творів Шевченка, Франка, Стефаника, Лесі Українки, Коцюбинського, Стуса, Симоненка, Світличного, Калинця, Голобородька, Драча, Миколи Воробйова португальською мовою, Любові Голоті — за роман Епізодична пам’ять» і Петру Перебийносу — за збірку поезій «Пшеничний годинник». Василь Сідак — за мистецький цикл «Дерев’яна скульптура» і Валерій Франчук — за цикл живописних творів «Розгойдані дзвони пам’яті» репрезентують здобутки образотворчого мистецтва.