Стомлені за рік трудівники під час літньої відпустки масово вибираються з «кам’яних джунглів» і вирушають завойовувати морські узбережжя, гірські перевали чи принаймні лісові масиви. Українці сунуть подалі від задушливих міст, добряче набридлих заторів, натовпів і, звісно ж, «рідних» офісів. Тож не дивно, що улюбленим місцем відпочинку стає природа: карпатські та кримські ліси, гори. Утім на відпочивальників, які прагнуть насолодитися єднанням із природою, усюди можуть чатувати неприємні сюрпризи. Зокрема, зустріч із дрібними істотами, які харчуються людською кров’ю та можуть переносити серйозні захворювання.

З поведінки немовляти дуже важко зрозуміти, чи здатне дитя взагалі почути якісь звуки, чи однаково добре працюють обидва вуха і чи вловлює дитина тихі звуки. У перші дні життя крихітне створіння практично не реагує на зовнішні подразники. Але з часом дитина починає дивитися у той бік, звідки лунає шум, тягнути ручки, повертати голівку. І тут батькам важливо не прогавити тривожні симптоми глухоти, приглуховатості чи інших проблем зі слухом. На жаль, більшості українців доводиться проводити «діагностичну роботу» із застосуванням брязкалець та інших підручних засобів. Зрозуміло, результат не завжди є точним. Тому вітчизняні лікарі наголошують: у кожному пологовому будинку нашої країни має бути спеціальне обладнання, яке дає відповідь на запитання — чує малюк чи ні. Рання постановка діагнозу й вчасне лікування допомогли б уникнути сотень випадків інвалідності через слух.

Чи є хоч одна українська сім’я, якої б не торкнулося це слово — «рак»? Воно промовляє до нас цифрами загрозливих статистик, плакатами–вказівками у гінекологічних кабінетах, брошурами–рекомендаціями ООН чи ВОЗу на майданах, соціальною рекламою на телебаченні, сповідями «зірок», які хочуть закликати–вберегти–пояснити, нічними дзвінками і непоправними втратами... Чому карта здоров’я українського суспільства загрозливо рясніє червоними прапорцями? Як протистояти цьому лиху? Про це «Україна молода» говорила із директором Інституту медичної радіології імені С. П. Григор’єва АМНУ, професором Миколою Пилипенком.

Прибічники масової імунізації української молоді кажуть: якщо в державі терміново не провести масову вакцинацію проти кору й багряниці, у 2010—2012 роках нас накриє новий спалах епідемії цих захворювань. Директор Інституту епідеміології та інфекційних хвороб імені Л. В. Громашевського АМН України Віктор Марієвський наголошує, що у світі поки не винайшли кращого способу попередження інфекційних захворювань, ніж вакцинація. А відтак восени Україні треба продовжити масштабну кампанію. Тим паче що Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) та Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ) закликають нас довести почату справу до кінця. Але чи справді рятівним стане цей крок? Чи не виявиться індійський препарат тією скринькою Пандори, з якої вирвуться і почнуть косити нашу молодь тяжкі хвороби?

Україні пощастило мати кардіохірурга, якого шанує світова медична спільнота. Директора Науково–практичного медичного центру дитячої кардіології і кардіохірургії, доктора медичних наук Іллю Ємця недарма називають лікарем із золотими руками і серцем. Про це найкраще могли б розповісти батьки діточок, яких лікар буквально повернув з того світу. Утім мало хто знає, що людина, яка кожен другий день за рік проводить в операційній, могла і не потрапити в медицину. Якби доля повернула інакше, Ілля Миколайович сидів би в оркестровій ямі або вів щоденник орнітолога...

Українці нарешті дочекалися пляжного сезону та з усіх сил кинулися «напрацьовувати» шоколадну засмагу. І в цьому немає нічого поганого, якщо людина знає прості правила безпечного пляжування. Але ж деякі «самогубці» можуть пролежати на піску від світання до смеркання! А потім людина дивується: чому це вона підсмажилася, наче на сковороді, ще й шкіра облазить, як на гадюці... Про те, як засмагнути і не «згоріти», як не підчепити на пляжі якусь шкірну заразу й навіщо обливатися підкисленою водою, «Україна молода» дізнавалася у головного лікаря Черкаського обласного шкіро–венерологічного диспансеру Костянтина Осауленка.

Сьогодні українським лікарям живеться набагато важче, ніж за радянських часів. І нехай півстоліття тому люди в білих халатах не могли і мріяти про сучасну діагностичну техніку та генну інженерію, але тоді слово «лікар» звучало гордо. І пацієнти, і держава з повагою ставилися до своїх янголів–охоронців. З роками це кудись поділося. «Айболитів», які поспішають на допомогу хворим, тепер безкарно б’ють п’яні молодики. Лікарі та медсестри заражаються на роботі ВІЛ–інфекцією, гепатитом, туберкульозом, але не отримують від держави компенсації за втрату здоров’я. Щоб змінити стуацію на краще, лікарі вирішили об’єднались у Всеукраїнську громадську організацію «Український медичний союз». Першим кроком організації стала розробка законопроекту «Про соціальний захист медичних та фармацевтичних працівників, працівників галузі охорони здоров’я». Бо вже наболіло...

Учора в Києві відомі обличчя: Григорій Чапкіс, Остап Ступка, Ольга Сумська, Маша Єфросиніна, Яна Клочкова — агітували співвітчизників кинути палити. Антитютюнові активісти підписали і оприлюднили «Маніфест українців проти куріння». «Ми, небайдужі громадяни України, виступаємо із закликом до української громади та влади України розпочати чесну та системну боротьбу проти куріння», — йдеться у маніфесті, який зачитав відомий актор Остап Ступка.

Минулої весни, коли я докурював на балконі останню цигарку, мені здавалося, що кинути палити — це майже героїчний вчинок. Спочатку рахував дні, прожиті без сигарет, потім складав їх у тижні та місяці... Пригадався Робінзон Крузо, який щодня робив зарубки на дереві, мордуючись нестерпно повільною ходою часу. Однак дні мої не були одноманітними. Я жив тим самим життям, просто значну частину часу довелося витратити на боротьбу з самим собою. «Майн кампф» пройшла успішно — сьогодні виповнюється рік, два місяці й чотири тижні без цигарок.

Звідки у людей беруться хвороби? Чому одні з нас щасливо доживають до старості, не випивши жодної таблетки, а інші регулярно навідуються до аптеки? Чому патогенні віруси когось обминають п’ятою дорогою, а по комусь б’ють без упину? Ці питання непокоїли людей завжди. Первісні люди вбачали у своїх недугах волю богів, давні греки пов’язували захворювання з особливостями темпераменту, а сучасна медицина вважала головними чинниками хвороб спадковість, погані звички, забрудненість довкілля і недосконалу систему медичної допомоги. Утім багаторічні спостереження, ініційовані Всесвітньою організацією охорони здоров’я, засвідчують: наше здоров’я безпосередньо залежить від психологічної атмосфери, яка панує в сім’ї. Якщо любові немає, будуть хвороби...