Поки збірна України тренується на курортах у Туреччині, її лідер Андрій Шевченко після отриманої травми відпочиває й мандрує по Європі. Позавчора він прибув до Києва, де знайшов час і для зустрічі з журналістами.
Звісно, питання номер один, яке цікавило пресу, — стан Шеви після ушкодження та його готовність виступити під синьо-жовтим прапором на першості світу. Напередодні, зустрічаючись із представниками мас-медіа в Москві, Андрій розповідав, як не спав цілу ніч після розтягнення зв'язки колінного суглоба в матчі з «Пармою» і як радів, коли лікар після томографії сказав, що операцію робити не потрібно. Тепер Шева впевнений, що чемпіонат світу, участі в якому він чекав упродовж усієї футбольної кар'єри, нікуди від нього не дінеться. «Стан мого здоров'я поліпшується з кожним днем. Але тренуватися, як мені хотілося б, поки не можна. Потрібен ще деякий час для відновлення. Я пропустив лише два тижні, а це не так багато».
Форвард повідомив, що 25 травня (тобто сьогодні) має пройти контрольне обстеження у лікаря в Мілані, після якого стане відомо, коли він зможе відновити підготовку й узгодити з Олегом Блохіним час свого приєднання до збірної України.

В очних протистояннях цього сезону, регулярному чемпіонаті та Кубку України, непримиренні суперники — «Азовмаш» і «Київ» — стабільно вигравали домашні матчі. Збереглася ця традиція і в першому поєдинку фінальної серії до трьох перемог. Щоправда, цього разу результат важко було передбачити до останніх хвилин.

Сьогодні португальське місто Агуеде стане синьо-жовто-помаранчевим, при цьому з великою часткою ймовірності можна казати, що на трибунах місцевого 8-тисячного стадіону домінуватимуть перші два кольори. Вже за чотири дні до стартового матчу молодіжної збірної України на Євро-2006 (U-21) співвітчизники-заробітчани в цій країні питали зайвий квиток у керівників нашої делегації. Голландці теж планували масово виїхати на підтримку своєї молоді. Один із тренерів «синьо-жовтих» Олександр Іщенко, який переглядав контрольний поєдинок «помаранчевих» із німцями (2:2), розповів, що на стадіоні в Дутінгемі диктор активно закликав уболівальників здійснити піренейське «футбольне турне».

Свого часу киянина Нугзара Месаблішвілі не задовольнили перемоги у чемпіонатах і Кубках України, титул чемпіона СРСР із самбо і дзюдо в системі МВС та титул чемпіона світу в складі клубу. Нугзар Ревазович мріяв стати найкращим у світі дзюдоїстом без усіляких «командних заліків». Послідовно йшов до своєї мети і таки переміг на першості світу в Токіо серед ветеранів у 2003-му. За останні роки Месаблішвілі ще чотири рази ставав другим на світових форумах поважних майстрів татамі, а минулого року виграв і чемпіонат Європи у Санкт-Петербурзі. Цього року Нугзар знову планує поїхати на ветеранський чемпіонат світу. Чи варто дивуватися, що з таким бажанням «довигравати» все те, що не вдалося у молоді роки, свій перший самостійний клуб дзюдо він назвав «Реванш»?

Наприкінці минулого тижня глава Мінмолспорту Юрій Павленко ознайомив пресу з концепціями реконструкції НСК «Олімпійський» та будівництва олімпійської бази льодових видів спорту «Олімпійське селище». Проекти, що й казати, для України грандіозні. Однак чи буде кому довести започатковану справу до кінця? Борзов, Федоренко, Булатова, Волков, Цибух, Костенко, Павленко — ця «чудова сімка» встигла відчути себе у незалежній Україні в ролі «спортивних міністрів» із різними туристичними, молодіжними та сімейними «додатками», на кожного припадало в середньому не більше двох років керівництва. Саме відсутність кадрової та концептуальної стабільності у профільному відомстві стала однією з найбільших проблем спортивного розвитку України. Якщо у міністерстві почнуться чергові пертурбації, годі й мріяти про реалізацію претензійної концепції будівництва, розрахованої до 2010 року.

Художня гімнастика, як відомо, — спорт, значною мірою, суб'єктивний. І з огляду на результати кількох попередніх турнірів «художниць», неприємні для українських уболівальників новини зі столиці Білорусі, де завершився черговий етап серії «Гран-прі», несподіваними не стали. Хоча навряд чи у спорті, де програми упродовж сезону не змінюються за складністю, можна вважати нормою різкі злети і падіння представниць «першого ешелону». У призерах нерідко опинялися спортсменки з другої десятки рейтингу, і тенденція при цьому була стабільною: медалі їм діставалися за рахунок відсування від п'єдесталу українок.

Позавчора в Донецьку стартував благодійний марафон у рамках акції «Хай завжди буду Я», в якому на різних етапах у 16 містах України візьмуть участь спортсмени, артисти, діячі. Зокрема на центральній площі шахтарської столиці можна було побачити відомого силача Дмитра Халаджі, чемпіона Європи з бодібілдингу Валерія Гречухова, балеруна Вадима Писарєва, людей різного віку — від 7 до 82 років. І, звичайно, поруч з учасниками стартового етапу супермарафону була організатор і керівник міжнародного благодійного фонду «Здоров'я поколінь», абсолютна олімпійська чемпіонка зі спортивної гімнастики, Посол ООН з ВІЛ/СНІД в Україні Лілія Подкопаєва та представник Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в нашій країні Джеремі Хартлі.

Перші спогади про демонстрацію сили перетягуванням каната сягають витоків цивілізації — археологи довели, що цей спорт був популярним і в Давній Греції, і в Римській імперії, і в азійських країнах. У спортивному перетягуванні каната змагання завершується тоді, коли перший у «вісімці» атлет заступає за лінію. Загальна вага команди, звичайно, має неабияке значення, проте репутації найсильнішого тут не здобудеш, якщо не поєднаєш силу з мудрістю стратега.

У листопаді 2005-го Президент Віктор Ющенко видав указ «Про проведення в Україні в 2006 році Року захисту прав дитини». Посол доброї волі ООН, олімпійська чемпіонка зі спортивної гімнастики Лілія Подкопаєва сприйняла ініціативу як заклик, бо мета її є нагадування дорослим, що у найменших громадян країни теж є свої права, насамперед — право на життя. «Лейтмотив акції — надання вагомої фінансової допомоги дітям України, які живуть з ВІЛ/СНІД, хворіють на туберкульоз, онкологічні недуги, страждають розладами серцево-судинної системи, втратою зору і слуху, — розповідає знаменита спортсменка. — Тому першим кроком стала презентація мого Міжнародного благодійного фонду «Здоров'я поколінь», яка відбулася у Всесвітній день здоров'я, 7 квітня. З цього дня на підтримку ініціативи Президента ми разом із компаніями «Майнстрім» та «Спорт-Сервіс», за підтримки ООН розпочали реалізацію масштабного проекту «Хай завжди буду Я».

Перед четвертим матчем півфінальної серії Маріуполь — Черкаси обидва суперники, напевно, планували не надто затягувати протистояння. «Азовмашу» потрібно було готуватися до фінальних матчів, а «Мавпам» — до суперечки «бронзової». Андрій Подковиров як максималіст, можливо, й хотів би битися з іменитим суперником до кінця, але дивився на речі реально. Після гри він скаже: «На жаль, основних виконавців моєї команди вистачило лише на одну гру, а решта ще не в змозі протистояти такому маститому супернику. Натомість ми докладемо максимум зусиль, щоб у рік свого дебюту в суперлізі привезти в Черкаси «бронзу».