Щойно зібравшись о 10й ранку в сесійній залі на урочисте відкриття першої сесії, новообрані парламентарії одразу ж розійдуться. Недалеко — в кулуари третього поверху, підписувати присягу народного депутата.

«Не можна відзначати те, чого не було. Революція не відбулась. Лише зміна кольо­рів та гравців біля корита. Фарисейство...». Це — відповідь одного з користувачів інтернет-форуму на сайті Maidan.org.ua на запитання «Як будемо відзначати третю річницю Помаранчевої революції». І така думка серед людей, які три роки тому вдень і вночі, у десятиградусні морози й під мокрим снігом виборювали свою й нашу свободу, на жаль, непоодинока. Щоб не сказати більше... Торговці на майдані Незалежності вже мало продають помаранчевої символіки — не той попит.

«Як ваш «помаранчевий» Президент — уже одужує?» — щоразу при спілкуванні цікавиться знайомий іспанець. «Розкажи нам про ваш Майдан, у нас досі його як приклад на лекціях наводять», — при зустрічі просять іноземні студенти. Вони досі захоплюються нашою Помаранчевою революцією.

«За вагомий особистий внесок із забезпечення реалізації конституційних виборчих прав громадян України...». Із таким формулюванням з нагоди 10–ї річниці створення Центральної виборчої комісії нагородили почесною грамотою Серьогу «Підрахуя». Вибачте, — Сергія Васильовича Ківалова, голову Центрвиборчкому зразка президентських виборів 2004 року.

«Очевидно, країні, яка претендує на звання сучасної цивілізованої держави, соромно ходити у клоунах і розважати західних інтелектуалів «роздутим патріотизмом» та етнографічними мотивами в політичній моді». Розумно? Має бути розумно, бо ж слова ці належать наймолодшому свого часу в країні доктору наук, легендарному голові Адміністрації Президента Кучми зразка першого терміну, а нині — гуманітарному віце–прем’єр–міністрові уряду. Українського уряду. Хоча, читаючи статтю Дмитра Табачника в газеті «Кієвскій тєлєграф», у приналежності цього «гуманітарія» до Кабінету Міністрів саме України — незалежної, суверенної держави — починаєш неабияк сумніватися.

Поїхати за кордон, захворіти, «випадково» потрапити у невипадкову аварію... Що завгодно, аби тільки не голосувати за кандидатуру Юлії Тимошенко на посаду Прем’єр–міністра. Наразі йдеться не про ті варіанти, які прокручують у мізках деякі підписанти угоди про створення коаліції демократичних сил (а такі думки, безперечно, рояться не в одній голові). Перелічені вище варіанти — це «дружні поради» від представників Партії регіонів, які вони підкидають своїм майбутнім колегам по парламенту з «демократичного» табору. А якщо треба, то й грішми пропонують допомогти — хоча б для лікування наслідків тієї самої аварії, яку готові цілком «безвозмєздно» організувати, щоб виглядало більш натуралістично.

«Зві–а–ді! Зві–а–ді!» — скандували вчора учасники мітингу, зустрічаючи сина першого президента Грузії Звіада Гамсахурдії, Константина. «Ми зібралися для будівництва Грузії, де головна мета й цінність — людина. Сьогодні — день початку нашої перемоги!» — запевнив Гамсахурдія–молодший, який очолює політичний рух «Свобода». Колись його батька називали диктатором. Тепер Константин — один із лідерів об’єднаної опозиції, яка зібрала в центрі грузинської столиці найбільшу кількість людей з часу «революції троянд». Тієї, що за рік до нашої Помаранчевої привела до влади Михаїла Саакашвілі.

На шляху демократичної коаліції немає перешкод, процес її формування відбувається швидкими темпами і завершиться вже в перші дні роботи новообраної Верховної Ради. У цьому переконаний голова політради блоку «Наша Україна — Народна самооборона» В’ячеслав Кириленко, про що й повідомив на зустрічі послу Британії Тімоті Барроу.

Блок Тимошенко та «Наша Україна — Народна самооборона» вже мають остаточний текст коаліційної угоди. У понеділок ввечері після переговорів із Президентом на Банковій за участі Луценка, Балоги й Плюща угоду парафували Юлія Тимошенко та В’ячеслав Кириленко. Цей документ набуде сили, коли набуде повноважень новообрана Верховна Рада. Тоді угоду підпишуть офіційно. За даними «УМ», це може статися 30 жовтня.

По–багатому обставив Блок Тимошенко святкування своєї перемоги на виборах. Журналістів та інших гостей БЮТівці приймали в недавно відкритому п’ятизірковому готелі «Хайятт», що виходить вікнами на Софійський собор. Вельми символічно в церковне свято Віри, Надії й Любові та їхньої матері Софії. Саме ця «точка» в ніч виборів була найбільш відвідуваною й «гарячою». Зрежисоване шоу було слабенько, але цей недолік компенсувався суперовим антуражем. Перед входом до правого крила модернового, підсвіченого готелю була простелена червона килимова доріжка — ну просто як у Каннах, кожному зареєстрованому видавали подарунковий набір, до якого, крім різних сувенірних дрібничок, входили по дві футболки з символікою БЮТ, кепка і навіть бінокль — такі роздавали на мітингах, щоб Юлю краще було видно здалеку. Навколо — тьма телевізорів, але по них транслюють зовсім не телепрограми, а картинки з виборчого туру Тимошенко.