«Хочу — покараю, хочу — помилую...» Кубинську сальсу від гарцювання Дональда Трампа поки рятує Іран
Уже понад пів століття тривають навколокубинські внутрішньо- та зовнішньополітичні ігри. >>
«Підрахуї» минають. Гордість за свій народ повинна залишатися
22.11.2007
«Як ваш «помаранчевий» Президент — уже одужує?» — щоразу при спілкуванні цікавиться знайомий іспанець. «Розкажи нам про ваш Майдан, у нас досі його як приклад на лекціях наводять», — при зустрічі просять іноземні студенти. Вони досі захоплюються нашою Помаранчевою революцією. І неабияк дивуються, коли на запитання про те, як ми відзначатимемо її чергову річницю, чують у відповідь збентежене мурмотіння. Так, можна сказати: їм звідти легко судити, вони не живуть тут, у постреволюційній країні з її проблемами й розчаруваннями... Але, може, збоку воно й видніше?
Особисто для авторки цих рядків незбагненно, як можна так запросто, наче грязюку зпід нігтя, «вичистити» з пам’яті ту велич народного духу, ту пронизливу єдність, те відчуття свободи й віри у власні сили, яке охоплювало нас на Майдані. Це була наша революція, її зробили ми. То як при цьому нас міг зрадити «хтось»?
Безперечно, не ми підписуємо меморандуми з януковичами й роздаємо ордени потебенькам, не ми відзначаємо почесними грамотами «підрахуїв» і продовжуємо добивати податками дрібних підприємців. Але при чому тут до всіх цих вчинків НАШ Майдан? Навіщо в цей день говорити про помилки й прорахунки окремих постатей, які «не виправдали сподівань» і «розчарували»? Краще піднімемо чарки з революційним коньяком та келихи з помаранчевим соком — і вип’ємо за річницю події, яка змусила весь світ поважати НАШУ Україну.
Вип’ємо, цокаючись. Бо те, що зараз дехто вже поховав, через кілька десятків років може стати гордістю наших онуків за своїх дідів. Погане забувається, недолугі політики йдуть у небуття, а такі події, як Помаранчева революція, навіки залишаються в історії.
І хтозна, можливо, вже 22 листопада 2014 року, коли притлумиться гіркота розчарування, ми з вами гордо витягнемо із загашників шарфики кольору гарячого революційного листопадовогрудневого сонця й прийдемо на Майдан відзначати десяту річницю наймирнішої, найстильнішої, найвеселішої у світі революції.
Бо велике — воно, знаєте, бачиться на відстані...
