У Золотоніському держлісгоспі щороку вирощують 4—5 мільйонів сіянців

16.09.2004
У Золотоніському держлісгоспі щороку вирощують 4—5 мільйонів сіянців

Микола Собченко: лісівники — люди не байдужі до природи. (Фото автора.)

      70 років тому, у вересні 1934 року, на лівобережжі Черкащини було створено Золотоніський держлісгосп, куди увійшли чотири лісництва — Золотоніське, Ліплявське, Прохорівське та Вільхівське. Першим директором призначили Григорія Кипу. З допомогою коней та волів лісівники вже тоді садили щороку до 100 гектарів лісу.

      У післявоєнні часи, коли керівником став Іван Єсипов, трудівники держлісгоспу вручну заліснили сосною 2000 гектарів сипучих пісків. Окрім цього, засадили лісосмугами Золотоніський, Драбівський та Чорнобаївський райони, а у прибережній полосі вздовж Сули та Дніпра створили лісову водозахисну зону. Таку трудову славу, започатковану старшими поколіннями працівників лісу, якими у різні часи керували С.В. Болденков, А.Т.Вакуленко, Л.А. Бондаренко, М.Д.Биченко, М.Д.Андріуца, тут утримують і сьогодні.

      Про теперішню роботу підприємства розповідає керівник Золотоніського держлісгоспу, заслужений працівник лісового господарства Микола Собченко, який працює лісівником 32 роки.

 

      — Миколо Георгійовичу, відомо, що ліси Золотоніського держлісгоспу «доходять» до Оржицького району Полтавщини та Переяслав-Хмельницького Київщини, займаючи чималу територію. Їх особливість іще й у тому, що містяться вони в густонаселеному районі. Отож, певно, це накладає свій відбиток на роботу лісівників?

      — Безперечно. У лісах, які підпорядковані нашому держлісгоспу, маса баз відпочинку, й лише від лісових пожеж наш лісгосп несе колосальні збитки. Важко про це говорити, але практично стовідсотково такі загоряння пов'язані з діяльністю людини. Тепер пішла мода випалювати траву неподалік лісу або очерет на Дніпрі, а той вогонь нерідко переходить у самий ліс. Минулого року, якраз на 9 травня, наш держлісгосп гасив пожежу на Жовнинському острові. Там рука негідника, по-іншому я не можу сказати, підпалила очерет, й пожежа знищила біля 100 гектарів лісу. Три дні довелося гасити вогонь силами всього колективу держлісгоспу та інших підприємств Черкасилісу під керівництвом Анатолія Івановича Карпука, рятували разом з нами ліс і жителі Чорнобая, спасибі за це голові тамтешньої райадміністрації Петрові Григоровичу Душейку. Більше року ми працюємо над розробкою того згарища, готуємо його під посадку, й на це треба великі кошти та людські ресурси.

      — Все частіше доводиться чути про те, що Дніпро потихеньку, але вперто «злизує» береги, у ваших прибережних лісах це також створює лісівникам чимало проблем, як ви з ними справляєтеся?

      — Боротьба з цим лихом дуже важка. У нас є такі місця, де вода щорічно забирає 2—3 метри суші. А скільки за 10 років по всьому узбережжю набереться, неважко порахувати. Наше Великобурімське лісництво, на території якого й містяться ці ліси, постійно проводить рубки догляду, щоб насадження мали здоровий вигляд і своєю кореневою системою могли зарадити цій біді, садить нові насадження, аби затримати ерозію грунтів.

      — Миколо Георгійовичу, лісистість України становить 15,6 відсотка, на Черкащині вона в середньому — 16—17%. Отож прийнята обласна програма «Ліси Черкащини» ставить завдання підняти лісистість не менше ніж до 20 відсотків. Золотоніський держлісгосп готовий до цієї роботи?

      — У нас є всі реальні можливості для цього. Ми маємо кваліфіковані кадри, які знають, як це зробити, матеріальну базу, з допомогою якої можна це зробити, й лісову охорону, яка здатна забезпечити всі належні умови. А найголовніше — маємо бажання працювати й готові розпочати цю роботу, якщо буде фінансування. Щороку на вирубках ми заліснюємо 65—70 гектарів лісу. А був період, коли ліси висаджували у ярах та балках, до 150—180 гектарів. Хочу сказати, що тут небайдужість повинні проявляти й голови сільських рад. Хіба багато треба для того, щоб обсадити деревами вигін чи ставок? Зорганізувати своїх людей, адже це ваше рідне село, й вам там жити, то чого ж не впорядкувати довкілля? Для цього наш держлісгосп готовий дати посадковий матеріал у будь-якій кількості. У Ліплявському лісорозсаднику ми щорічно вирощуємо 4—5 мільйонів сіянців дуба, липи, клена. Цього вистачає не лише для посадок лісу в нашому держлісгоспі, але й на продаж. До нас уже традиційно за сіянцями йдуть лісівники з Полтавської, Харківської, Луганської областей. Нашими сіянціями заліснює свою територію й Чорнобильліс, а Києво-Святошинське міське лісопаркове господарство — це наші постійні покупці, які давно переконалися, що в нас гарний посадковий матеріал.

      — За нинішніми досягненнями Золотоніського держлісгоспу також стоять його люди. Розкажіть, будь ласка, про трудовий колектив, який ви очолюєте уже 18-й  рік.

      — Це справжні ентузіасти своєї справи, віддані роботі. І я можу сказати, що горджуся своїм колективом, який за майже два десятиліття став мені рідним. Я знаю, що ці люди, а їх у нас 205 осіб, ніколи не підведуть. На них можна покластися у будь-якій роботі. Хоч на трудівників старшого покоління, котрі мають трудовий стаж до 30 років, — це В.С.Мельникова, О.І. Черкащенко, В.Т.Могила, Т.М.Валовий, О.Д. Рибалко, І.В.Онисенко, хоч на молодих, яких у нашому держлісгоспі трудиться 61 чоловік. Нерідко батьківську стежку в нас вибирають і діти, тому з родин Чарух, Воропаїв, Ткаченків, Цюри, Бехів, Королів, Потоцьких, Рибалків, Завальських у нас працюють по два представники. Мій син Андрій теж став лісівником і трудиться у нашому держлісгоспі, що мені як батькові, звісно, приємно. Переконаний, що наш колектив нині працює не гірше наших шановних ветеранів, яких ми на своєму підприємстві завжди згадуємо з теплотою. До речі, з нашого колективу на керівні посади в лісовому господарстві пішли 6 чоловік, і це теж багато про що свідчить. Знаєте, ми, лісівники, — люди не байдужі до природи, і нам дуже хочеться, щоб якомога більше лісу залишилося на нашій землі після нас. Думаю, що суспільству прийшов час переламати у своїй свідомості споживацьке ставлення до лісу. Ми не маємо права думати тільки про день сьогоднішній, ми повинні думати про те, що буде в майбутньому. Ліс — це таке ж народне надбання, як церкви, як пам'ятки архітектури, це неабияка цінність нашої держави, і її треба зберігати. Отож напередодні Дня працівника лісового господарства хочу подякувати працівникам нашого Золотоніського держлісгоспу, якому виповнюється 70 років, за їхню нелегку працю й привітати їх із цим святом, побажати усіляких гараздів. Зі святом лісівників щиро вітаю й наших колег з усіх підрозділів Черкасилісу та усіх працівників лісу держави...

  • «Як тебе не любити, Києве мій!»

    Щорічно в останній тиждень травня жителі столиці святкують День міста. Свято чекатиме буквально на кожному кроці y центрі міста, адже цього року програма заходів нараховує 35 різних художніх, культурно-освітніх і спортивних подій. >>

  • Кровна залежність

    У жінки, яку покусали собаки в Миколаєві, медики діагностували гостру крововтрату і хронічний сепсис, який є прямою загрозою для життя. Їй терміново потрібно кілька сеансів переливання крові. Лікарі просять усіх небайдужих городян надати допомогу і здати кров. Нагадаємо, потерпілій через отримані травми ампутували праву руку. >>

  • «По-моєму, чувак, нас кинули»

    Невідомий нещодавно виманив майже 40 тисяч грн. за уявне пальне у 67-річного фермера із Золочівського району Львівщини. З цього приводу ошуканий чоловік звернувся в поліцію. >>

  • Конвеєр репресій

    Учора в Сімферополі й Алупці окупованого Криму відбулися чергові обшуки у будинках кримських татар. За словами адвоката Еміля Курбедінова, у більшості випадків, затриманих людей у масовому порядку відвозять до так званого «Центру «Е» у місто Сімферополь (центр боротьби з екстремізмом при МВС Росії). >>

  • «Херсон» наснився

    У ватажка терористичної «ДНР» Олександра Захарченка вочевидь сталося сезонне психічне загострення. Інакше, як пояснити його чергове словоблуддя: мовляв, бойовики «можуть претендувати на Херсонську область й інші населені пункти». >>