76–річний Геннадій Завгородній є представником родини, знаної не тільки у Дніпропетровську. Його батько, прозаїк Сергій Завгородній, протягом 14 років очолював обласну письменницьку організацію; рідний брат, поет Олесь, насамперед відомий своїми перекладами з естонської мови на українську. Двоюрідний брат, Юрій Завгородній, 20 років прожив у Латвії, пропагуючи там рідне слово, і переклав на українську майже 500–сторінкову «Малу антологію латвійської поезії».

Звістка про те, що перед Вестмінстерським магістратським судом в Англії постав 25–річний Павло Лапшин, якому інкримінують причетність до вбивства 82–річного мусульманина Мохамеда Саліма, шокувала Дніпропетровськ. Британське слідство також обвинувачує дніпропетровця в тероризмі, запевняючи, що він добував предмети, з яких можна було зібрати вибухові пристрої: батарейки, контейнери, годинники, вибухові хімікати і спеціально перероблені мобільні телефони, а також їздив до Уест–Мідлендс, щоб обрати об’єкт для нападу.

Минулої суботи вся Україна почула про село Цибульківка у Царичанському районі на Дніпропетровщині. Саме тут сталася нечувана трагедія — глава дитячого будинку сімейного типу 43–річний Олег Довибаран ні з того ні з сього вбив 14–річну прийомну доньку Емму і 47–річну дружину Наталю, а потім наклав на себе руки. Причому все виникло зненацька — сім’я у цей час немовби готувалася обідати, навіть тарілки з борщем розставили. І раптом у чоловіка стався конфлікт з Еммою. Олегом оволодів настільки нестримний напад люті, що він, схопивши ножа, буквально зрешетив дівчину. На крик доньки прибігла мати, але й вона отримала те саме. Свідками цього стали інші діти, а 4–річний хлопчик заверещав настільки несамовито, що почули сусіди.

Василь Новиков у Казначеївці мешкає один на вулиці Польо­вій, що сповна відповідає своїй назві — через дорогу від його оселі починаються лани. Пенсія у чоловіка, який усе життя відпрацював водієм, скромна, проте мав він годувальника — КамАЗ, яким постійно вдові свого колишнього начальника овочі возив до Дніпропетровська.

Другий рік поспіль під Дніпропетровськом, у парку відпочинку «Новоселиця», десятки тисяч людей відпочивали, веселилися, розважалися і трішки божеволіли. Словом, мали шалений драйв від масштабного видовища — триденного музичного фестивалю TheBestCity.ua, що в перекладі «Краще місто». Сюди з’їхалися люди практично з усiєї України і з понад 10 дер­жав — усi, хто мiг умiститися в наметовому містечку. А цілих 72 години музичного нон–стопу у виконанні 77 груп вiдразу на чотирьох концертних майданчиках! Плюс спортивні турніри, арт–розваги, конкурси, заїзд байкерів, аеробіка з елементами боксу, гра на келихах, майстер–клас iз петриківського розпису, барабанне шоу, сакральні танці, театральні постановки, море пива і навіть власна... валюта — фести, які обмінювали на гривні один до одного.

Уже 18 липня Врадіївка прийде до Києва. Прийде поки що у розумінні прямому. Тобто, чисельно невелика група людей, що позаминулої неділі вирушила пішки з бунтівного райцентру на Миколаївщині, як і планувалося, фінішує у столиці з надією на паломництво всіх українців, потерпілих від міліцейсько–прокурорсько–суддівської сваволі. Отож заговорили про ймовірність нової української революції, але окресленішої за метою, ніж недалека в пам’яті Помаранчева.

Як повідомляла «УМ», 15 липня на трасі Кривий Ріг — Апостолове було виявлено інкасаторський автомобіль iз розстріляними водієм та інкасатором. В обох вистрілили по чотири рази. Зникли два пістолети і сумка з 500 тисячами гривень. Гроші везли з Саксаганського районного відділення «Ощадбанку» міста гірників до райцентру Апостолове на Дніпропетровщині. Пізніше з’ясувалося, що із загиблими їхав ще один колега — Олег Калюжний, 1965 року народження. Саме його Головне управління МВС України у Дніпропетровській області оголосило в розшук як головного підозрюваного. При цьому винагороду за сприяння у цьому обіцяли доволі скромну — лише 10 тисяч гривень.

Душа і натхненник цього проекту Дмитро Хозін, за фахом математик, який виріс у Дніпропетровську, а тепер рішуче знайшов своє нове покликання, запевняє, що подібного наша держава не знала. Ще б пак — безнадійно вимерле село Ракове раптом окупували молоді люди з розташованого на відстані близько 50 км обласного центру і заявили про свій намір створити тут «маленький рай».

Усе було зроблено несподівано і таємно. 26 червня Кабінет Міністрів України, прислухавшись до ініціативи міністра освіти і науки Дмитра Табачника, прийняв розпорядження про створення Дніпропетровського державного економічного університету. Тобто, у місті на Дніпрі з’явиться абсолютно новий виш, що для нашого часу зовсім нехарактерно. Проте характерне інше — натомість ліквідуються відразу три виші — аграрний університет, академії митної служби України та фінансова. Отож три зливаються в один абсолютно новий.

Схоже, молоді та завзяті керманичі Дніпропетровської області ахметовсько­криворізького розливу, на відміну від своїх попередників, вирішили увічнити пам’ять про себе епохальними об’єктами суто радянського штибу буквально під стінами владних будівель. Спершу колишній глава облдержадміністрації, а нині — віце­прем’єр, Олександр Вілкул став душею і натхненником архітектурного ансамблю, приуроченого до 80­річчя Дніпропетровської області. Про незбагненність цієї події наша газета писала. Насамперед у тому розумінні, що дотепер ані про 30­річчя, ані про 70­річчя і навіть 50­річчя навіть не згадували. А тут раптом пошанували з небувалим розмахом — встановили кам’яні брили з барельєфами найвизначніших постатей в історії краю. Проте з численних керманичів Дніпропетровщини за ці 80 років такої честі удостоїлися тільки двоє — Леонід Брежнєв та Володимир Щербицький. А от про першого лідера області В. Чернявського та його наступника М. Хатаєвича, тобто першопрохідців, яким завжди найважче, ніде не згадали жодним словом.