— Не секрет, що мою кандидатуру фракції рекомендував Президент. Думаю, він при цьому спирався на громадську думку — я маю на увазі позицію професійних кіл. Водночас у «Нашій Україні — Народній самообороні» є певна внутріфракційна конкуренція між представниками різних політичних сил, груп, які хотіли б мати, що називається, «свого» міністра. Тому не варто перебільшувати характер цієї дискусії. І моя кандидатура, і кандидатура Романа Зварича досить відомі й визнані в професійній царині, тому нічого трагічного в такому обговоренні немає.

Поки чільні представники всіх парламентських фракцій після закриття вчорашнього ранкового засідання ВР подалися на погоджувальну раду, щоб продовжити поділ комітетів, «УМ» вирішила поцікавитися позицією Партії регіонів у Василя Горбаля. Депутатський мандат почесний президент «Укргазбанку» здобуває вже третє скликання поспіль, тому в парламентських розкладах орієнтується добре, а в рідній фракції (та й не лише в ній) 37–й номер «регіонального» виборчого списку користується авторитетом. До того ж пан Горбаль очолює київський осередок ПР і, відповідно, добре знає ситуацію в столиці. Щоправда, категоричних відповідей наш співрозмовник уникав. Очевидно, передбачаючи, що ситуація щомиті може змінитися.

Німа сцена. Інакше реакцію народних депутатів на цифру, що висвітлилася на табло системи «Рада» після голосування про призначення Прем’єр–міністром України Юлії Тимошенко, і не назвеш. 225 «за» — такого не чекав ніхто.

— Згідно з коаліційною угодою порядок такий: обрання Голови Верховної Ради, формування керівних органів парламенту, ухвалення перших законопроектів, і потім — голосування за Прем’єр–міністра.

«Ю–ля! Ю–ля!» — таким скандуванням та бурхливими оплесками депутати від коаліції зустріли оголошення Голови Верховної Ради Арсенія Яценюка про те, що Президент «щойно вніс пропозицію щодо призначення на посаду Прем’єр–міністра Тимошенко Юлії Володимирівни».

Позицією Блоку Литвина «УМ» поцікавилася у представника цієї фракції Олега Зарубінського. Передусім ми запитали в пана Олега, чи братимуть «литвинівці» участь у голосуванні за обрання Голови Верховної Ради, на посаду якого коаліція демократичних сил висунула кандидатуру Арсенія Яценюка:

Здавалося б, після успішного створення коаліції демократичних сил найцікавіше питання полягало в тому, чи «проживе» вона до вівторка. Якщо так, то проблеми завершаться: більшість швиденько обере спікера, а потім і до голосування за Прем’єр­міністра перейдуть.

Вирішальною для створення «помаранчевої» коаліції стала зустріч Президента Віктора Ющенка з шістьма «непідписантами». Ці «нашоукраїнці» зайшли до кабінету позавчора о 18.35.

Коаліцію демократичних сил створено. 227 голосів — це хоча й мінімальна, але більшість. Залишилося обрати спікера, проголосувати за Прем’єр­міністра і ділити портфелі. Проте чи так усе просто?

Незважаючи на те, що навколо будівлі Верховної Ради все було забите автомобілями з дипломатичними номерами, а перед входом чатували юрби фотокореспондентів, відчуття «важливості й актуальності» події не було. А все через те, що на всі важливі засідання парламенту журналістам останнім часом доводилося пробиватися крізь натовп пікетників зі здебільшого синіми прапорами.