У неділю, 19 жовтня, у Сполучених Штатах Америки помер грізний Містер Блеквелл, 86–річний фешн–критик, укладач авторитетних десяток найстильніших знаменитостей та тих, хто вдягається жахливо. У 1950–ті роки Річард Блеквелл сам займався дизайном, і його одяг користувався чималою популярністю.

Учора дефіле грузинського дизайнера Автанділа Цквітінідзе завершився основний графік українського тижня моди. Після тижневої перерви — остання подія осіннього UFW, показ колекції Олександра Гапчука. Якщо дивитися фоторепортажі з події, складається враження, що в першому ряді побували усі вітчизняні селебрітіз — тут і власниця бутіка Villa Gross Олена Литвин, і власниця салону краси Kika Style Руслана Мороз, і народні депутатки Ірина Геращенко, Олена Кондратюк, Наталя Королевська, дами із секретаріату Президента: Ірина Ванникова, Марина Ставнійчук та Валентина Руденко, бізнесмени Ігор Воронов, Микола Тищенко, Андрій Задорожний, Гарік Корогодський, актори, стилісти, співаки і телеведучі.

Ні дня без шоу — так зробили графік показів організатори Ukrainian Fashion Week: першого дня був «грибний» перформенс Ольги Громової, другого — «Оптичні ілюзії» Олексія Залевського. Персонажі, навіяні дизайнеру фільмом «Дюна» ( з «лисими» перуками) ходили по подіуму, поділеному великими листками прозорого пластику, а люди першого ряду спостерігали за дійством з м’яких диванів — це була паралельна презентація лінії дизайнерських меблів Fusion by Zalevskiy.

Маша Тельна, дівчинка–ельф із Харкова, яка заворожила весь модний світ своїми космічно великими очима і щойно фігурувала в показах Соні Рікель, позавчора відкривала показ найуспішнішого на сьогодні українського дизайнера Лілії Пустовіт на Ukrainian Fashion Week. Статус Пустовіт вимагає вже не просто моделей, а зірок на подіумі. Наприклад, в показі на Лондонському тижні моди колекції Poustovit for Atelie,1 брала участь донька лідера гурту Duran–Duran.
Відтоді як одяг Лілії Пустовіт для марки Atelie,1 почав продаватися в найконцептуальніших магазинах світу, до імен закордонних знаменитостей, вбраних в одяг від українського дизайнера, треба звикати ставитися як до норми. Олена Хількова, генеральний директор марки Atelie,1 каже, що Лілин одяг у Dover Street Market купували Мішель Пффайфер, принцеса Саудівської Аравії, редакторка американського Harpers Bazaar, Жизель Бюндхен і найстильніша топ–модель, британка Агнесс Дейн. Щастя, що для Пустовіт марнославство не має аж такого значення: вона ловить кайф від самореалізації, від того, що не прогинається під мінливий світ, ба, навпаки — світ не тільки визнав за нею право робити моду по–своєму, а й добре платить за несхожість на інших. Крім усього іншого, спокуси життєвої метушні Лілія долає за допомогою медитацій — вона послідовний і палкий прихильник сахаджі–йоги.

На Покрову Віктор Ющенко підписав 928–й за цей рік указ — «Про щорічну премію Президента України «Українська книжка року». Інформагенції рознесли цю новину, яка породжує багато запитань. Відомо тільки, що «щорічно присуджується три премії: за видатні досягнення в галузі художньої літератури, за вагомий внесок у розвиток українознавства, за сприяння у вихованні підростаючого покоління». Коли вони вручатимуться, хто і на якій підставі визначатиме цих достойників і скільки складатиме премія в грошових знаках, очевидно, стане відомим, коли Кабмін, якому доручено в місячний термін розробити положення про премію, відзвітує про зроблену роботу.

Розслабленість бабиного літа діє на всіх, крім українських дизайнерів — завтра стартує черговий український тиждень прет–а–порте, і хтось із дизайнерів уже встиг за келихом шампанського показати журналістам свою колекцію, а дехто немовби в лихоманці дошиває «верхи» і «низи». Попри загрозу економічної кризи і більш ніж реальну українську інфляцію, в семиденний графік UFW вишикувалися 48 дизайнерів, серед них — троє «традиційних» іноземців: Автанділ Цквітінідзе (Грузія), Світлана Тєгін (Росія) і Annette Gortz (Німеччина). До речі, сума дизайнерського внеску в казан UFW не змінилася з осені 2005 року і становить 10900 гривень.

«Доброго ранку. Я знаю, що ви вчора дивилися уривки з фільму, сподіваюся, що вам сподобалося», — з цих слів старанною українською нова дівчина Бонда, громадянка Франції, народжена в українському місті Бердянськ, Ольга Куриленко розпочала учора прес–конференцію в готелі Hayatt. 29–річна модель і акторка в житті виглядає значно привабливіше, ніж на фотографіях з фільму. Очевидно, гримери їй додавали характерних латиноамериканських рис, бо, за сценарієм, дівчина Бонда Камілла родом із Болівії, і справилися з завданням добре... Зблизька помітно, що 29–річна Ольга в чудовій формі і що вона має незвичайні, фантастичні, «магнітні» очі.

Коли у 1958 році Марсель Едріх, на той час головний редактор журналу «Мері–Клер», познайомився з Коко Шанель, їй було 75 років. Йому здавалося, що він наносить візит Ейфелевій вежі. «Вона говорила швидко, треба було звикнути до її низького, глухуватого голосу. Як на мене, у неї був підкреслено викличний, майже агресивний макіяж: занадто червоні губи, заширокі й зачорні брови, волосся пофарбоване в занадто чорний колір. Тоді я бачив у ній насамперед стару розмальовану даму, яка все говорила, говорила, говорила…», — напише він потім у книзі «Загадкова Коко Шанель» («Альпіна нон–фікшн», «Глагол», Москва, 2008). Мадемуазель починала літературну співпрацю над своєю біографією з відомими письменниками та журналістами — Луїз де Вільморен, Гастоном Бонером, Жоржем Кесселем, Мішелем Деоном, але жоден текст її не задовольняв і вона нещадно висміювала своїх візаві. Біографія Едріха, який до самої смерті легендарної Мадемуазель у 1971 році був її співрозмовником і другом, писалася як викриття тих міфів, якими Шанель частувала своїх біографів. А вийшла книга–виправдання, книга–захоплення.

Така осінь, що не хочеться формулювати. Читається запоєм. А щоб не злиплося всередині від Віктора Єрофєєва, Іри Цілик, латинських написів Львова (Anno domini, як небуденно звучить...), життя Бродського, обережно описаного Львом Лосєвим, Сарамаго, італійських слів із синього самоучителя, листів Петра Сороки до Галини Пагутяк і Галини Пагутяк до Петра Сороки з минулорічного «Березоля», у журналіста є один рецепт — писати рецензії. Акуратно відділяючи письменника від письменниці, альбом від прозового дебюту, розкладаючи по файлах речі, які б хотілося осмислити в першу чергу для себе. Для цього є робота, яку за збігом обставин я люблю.

У жовтні золота осінь конкурує з темними залами і сизими курилками Київського міжнародного кінофестивалю «Молодість» — там показують прогресивне кіно і обсмоктують всі його нюанси, знахідки і проколи. На останній «великій» передфестивальній прес–конференції оголосили гроно людей–приманок, людей–фетишів, на яких товпитимуться кіноманіяки з усієї країни. З Франції представляти свої дебюти прилетять популярна актриса Сандрін Боннер — її першу документальну стрічку «Її звуть Сабіна» показуватимуть поза конкурсом, та молодий улюбленець публіки Луї Гарель — його 25–хвилинну картину «Мої приятелі» покажуть у конкурсі короткометражок. Син відомої російської журналістки Анни Політковської Ілля та один із лідерів російської опозиції Гаррі Каспаров представлять фільм «Лист до Анни» режисера Еріка Бергкраута, який теж приїде в Київ. Ця картина відкриє програму «Молодість» проти тоталітаризму».