22 січня відбудуться святкові заходи з нагоди 94–ї річниці проголошення Акту Злуки на Софійській площі столиці. Тоді, в далекому 1919 році, член Директорії Федір Швець перед велелюдним віче зачитав Універсал Директорії про об’єднання українських земель: «Віднині воєдино зливаються століттями відірвані одна від одної частини єдиної України — Галичина, Буковина, Закарпаття і Наддніпрянська Україна.

Нещодавно Тернопільський обласний архів одержав нові унікальні документи, пов’язані з діяльністю Української повстанської армії, які сюди передав літній мешканець райцентру Чортків на Тернопільщині Володимир Мармус.

Уже вдруге в тернопільському Українському домі «Перемога» демонструє­ться унікальна виставка дідухів та інших правічних різдвяно–новорічних символів нашого народу. Експонати виготовлені руками як уже відомих місцевих народних умільців, так і тими, хто лише пробує себе в цьому мистецтві, зокрема учнями і педагогами обласного еколого–натуралістичного центру.

Хто знає, скільки б ще часу процвітав у селі Байківці Тернопільського району підпільний цех iз виготовлення самогону, якби дружині одного з його постійних клієнтів не увірвався терпець.

Історія села Різдвяни, що на Тернопільщині (населений пункт із такою ж назвою є ще на сусідній Івано–Франківщині), сягає корінням аж у 1241 рік. Начебто тоді на самі Різдвяні свята в цій місцевості відбулася велика битва між військом теребовлянського князя та татаро–монгольськими ординцями, на честь якої й назвали село Різдвяни.

Безпрецедентний випадок принциповості й активності сільської громади щодо захисту одного зі своїх членів демонструють мешканці села Шибалин Бережанського району на Тернопільщині. Кілька місяців тому у ДТП на залізничному переїзді в Польщі, разом із ще вісьмома нашими заробітчанами, загинула 21–річна мешканка цього села.

Якщо досі біля входу в обласну прокуратуру не висіли жодні знамена, то позавчора з’явилися одразу два — державний синьо–жовтий та націоналістичний червоно–чорний. Правда, встановлювали їх не працівники прокуратури і провисіли прапори зовсім недовго.

Рекламні щити із зображеннями партійних лідерів та політичними лозунгами стали вже невід’ємною складовою передвиборчих реалій. Вони нас то смішать, то злять, то дивують, то дратують. Та навіть якщо чиясь свідомість до цих витворів політтехнології, здається, абсолютно байдужа, то на підсвідомість, як стверджують спеціалісти, вона все одно так чи інакше впливає.

Прокуратура Тернопільської області опротестувала рішення Тернопільської обласної ради від 16 серпня, в якому сумнозвісний Закон «Про засади мовної політики» було визнано «таким, що не має жодних правових наслідків на території Тернопільської області». За таке рішення тоді проголосувало 66 iз 74 присутніх на сесії депутатів. Сесія рекомендувала органам місцевого самоврядування області керуватися цим принципом при здійсненні повноважень у сфері застосування мов. Відповідне звернення прийняла і міська рада Тернополя, закликавши міські, сільські, селищні, районні та обласні ради всіх регіонів України не вчиняти будь–яких дій на виконання згаданого закону.

Обвал травертинової скелі на храм, що стався минулого тижня в селі Рукомиш Бучацького району Тернопільської області, мало не знищив дорогоцінну пам’ятку історії та мистецтва. П’ять брил, кожна вагою приблизно по тридцять тонн, обрушилися на Свято–Онуфріївську церкву вранці, зруйнувавши центральний вхід та ча­стину покрівлі. На щастя, людей в цей час у приміщенні не було. Вберіг Всевишній від руйнування і відому всьому мистецькому світу скульптуру святого Онуфрія, виготовлену колись спеціально для цього храму славнозвісним Георгієм–Іоаном Пінзелем, якого сучасні європейські мистецтвознавці ставлять в один ряд із великим митцем епохи Відродження Мікеланджело Буонаротті. Як повідомив «УМ» настоятель Свято–Онуфріївської церкви отець Михайло, каміння впало буквально за кілька сантиметрів від скульптури, тож пошкодженим виявився лише палець на руці фігури. Зі зруйнованої будівлі скульптуру святого Онуфрія тимчасово винесли.