Раніше «УМ» повідомляла про те, що в перші дні грудня численна група учасників тернопільського Євромайдану пікетувала входи до місцевого «білого дому» — приміщення, в якому знаходяться обласні держадміністрація, рада та деякі інші державні установи. Цей протест був зумовлений передусім намаганням місцевої влади через суд заборонити мітинг на центральній площі Тернополя. Щоб потрапити тоді на роботу, чиновникам треба було пройти через своєрідний «коридор ганьби», та про захоплення будівлі протестувальниками не йшлося. Однак проти активістів того пікету порушено кримінальну справу за статтею 341 Кримінального Кодексу України — «Захоплення державних або громадських будівель чи споруд».
Першими повістку до суду з інкримінуванням такого злочину отримали співкерівник Штабу національного спротиву Тернополя, очільник обласної організації партії «Свобода» Володимир Стаюра і голова фракції цієї політичної сили у Тернопільській обласній раді Марія Чашка.
Як виявилось, більше двох десятків працівників облдержадміністрації підписали заяву, в якій стверджують, що 3 грудня 2013 року група невідомих осіб не пропускала їх на робочі місця, отож вимагають притягнути цих осіб до відповідальності. У міліції, за інформацією сектору зв’язків із громадськістю обласного УМВС, аргументують порушення кримінальної справи тим, що мітингувальники не реагували на неодноразові вимоги правоохоронців припинити перешкоджання «службовцям декількох організацій та держустанов потрапити на своє робоче місце і вчасно приступити до виконання посадових обов’язків».
Самі звинувачені категорично заперечують злочин, який їм інкримінують. «Ніякого злочину ми не вчиняли! — прилюдно заявив, зокрема, Володимир Стаюра. — Ми не захоплювали будівлю і не блокували її».
Суд над активістами мав відбутися у понеділок (на підтримку звинувачених під стінами суду зібрався великий натовп), однак з невідомих причин був перенесений на четвер, 12 грудня.
60-річна Тетяна Горячевська пригадує, що спершу син Олександр не посвячував її з чоловіком у свої задуми. Він був інженером-теплотехніком за освітою, після закінчення вишу працював на Полтавському тепловозоремонтному заводі за фахом. >>
Українці вже звикли до того, що війна в нас називається АТО, окупанти — сепаратистами, а біженці — переселенцями. Кажуть, що так зручніше «батькам нації» вести міжнародні перемовини. Це, у свою чергу, теж виявилося лише черговою брехнею і призвело фактично до капітуляції України перед так званими тимчасово непідконтрольними територіями. >>
Село Черневе, що в Глухівському районі на Сумщині, — невелике, ледве чотириста мешканців набереться. Проте неабиякі пристрасті вирують нині в цій сільській глибинці, розташованій усього за якихось п’ять кілометрів від російського кордону. >>
Ця історія починається з Майдану. Олексій Кабушка пригадує, що потрапив на Майдан іще тоді, коли його, по суті, не було. Дізнавшись про те, що Віктор Янукович відмовився підписати у Вільнюсі договір про євроінтеграцію, відчув, що потрібно вирушати до Києва. Приїхав на Майдан годині о 19-й, але там нікого не було. Чоловік навіть розгубився: невже він сам такий? >>
Доки ми з Юрієм Скребцем спілкувалися, він увесь час відволікався на телефонні дзвінки. Усі вони переважно стосувалися поранених українських воїнів, життя яких від самого початку бойових дій на Донбасі дніпропетровські лiкарi рятують постійно і цілодобово. >>
Чорнобиль і через 30 років після аварії на атомній станції є загадкою. Ми відправилися туди в організований тур, прихопивши власний старенький дозиметр 1987 року випуску... Нагадаю, напередодні 30-х роковин із часу вибуху на ЧАЕС Президент підписав указ про створення Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. >>
