Оптимісти кажуть: 0:3 — не біда, головне — аби в офіційних зустрічах виглядали краще. Зрозуміло, що отримувати такий ляпас, як позавчора ввечері, від приблизно рівної нам за класом збірної Туреччини дуже неприємно. З іншого боку, після невдачі в «товарняку» очок у нас не поменшає, суперник не піде у відрив у турнірній таблиці. Справді, дедалі більше народу говорить про неспроможність Михайличенка як тренера, але сам Льосик сподівається, що найбільший домашній програш в історії «протверезить» його підопічних. І водночас говорить про «деякі позитивні моменти у грі». Є надія, що турецьке фіаско стане наукою для «синьо–жовтих», які до наступної домашньої гри з Андоррою, а тим більше — до білоруського виїзду, підійдуть більш підготовленими та зіграними. Роботи над помилками — непочатий край.

Тренерська доля молодого фахівця Юрія Максимова поки складається ідеально. Після закінчення насиченої кар’єри футболіста він попрацював керманичем призабутого київського ЦСКА і торік прийняв «Оболонь». До нього «пивовари» кілька сезонів поспіль намагалися повернутися до елітного дивізіону, який залишили у 2005 році. Втілити мрію в життя «зелено–білим» вдалося лише з приходом на тренерську лаву екс–півзахисника збірної України, причому Максимов підвищив своїх підопічних у класі з першої ж спроби. Тепер перед «Оболонню» стоїть набагато складніше завдання: втриматися в прем’єр–лізі. Кореспондент «УМ» зустрівся з наставником команди на базі в Бучі та розпитав, за рахунок чого клуб може втерти носа скептикам, котрі прогнозують дорогу «Оболоні» до нижчого дивізіону. Торкнулися ми в розмові й інших цікавих питань.

Завтра столиця України набуде статусу центру світової художньої гімнастики: з 14 по 16 серпня в Палаці спорту відбудеться один з етапів Кубка світу. Цьогоріч у Києві вже проводили змагання високого рівня: у квітні — традиційний Кубок Дерюгіної. Етапи Кубка раніше ми успішно приймали в 2007 та 2008 роках, тому Міжнародна федерація гімнастики вирішила й надалі довіряти Києву почесну та відповідальну справу.

Донецьке дербі, яке тривалий час не відрізнялося особливою напругою, у 2005 році набуло пікантного забарвлення. Йожеф Сабо, тодішній віце–президент «Динамо», пообіцяв поставити «металургам» пам’ятник, якщо вони хоча б раз віднімуть очки у «гірників». Іронія була зрозуміла: до того часу обидві донецькі команди провели між собою в чемпіонаті 16 матчів, і «метадони» завжди залишали поле на щиті. Із часу заяви Сабо «Металург» уже двічі зводив поєдинки з «Шахтою» внічию, а обіцянка встановити пам’ятник не була втілена в життя. Хоча Сабо начебто пропонував донеччанам поставити придуманий ним «витвір мистецтва» в себе на базі, а ті відмовлялися. Хтозна, може, саме через те, що не було «монументального» стимулу, команда тренера Ніколая Костова позавчора в черговій очній зустрічі поступилася «Шахтарю» з великим рахунком.

Феєричні виступи Яни Клочкової та Дениса Силантьєва свого часу привчили нас до думки, що Україна входить до числа найсильніших держав у світі плавання. Тим гіркіше сприймати результати, які показали наші плавці після завершення згаданими зірками кар’єри. Дійшло до того, що Олімпіада–2008 та чемпіонат світу–2009 не принесли нам жодної медалі. Кореспондент «УМ» спробував з’ясувати причину спаду в державного тренера з плавання Андрія Власкова.

Третій тур вітчизняної першості визначив одноосібного лідера. Чинні чемпіони гросмейстерськи здолали «Кривбас» та окупували першу сходинку турнірної таблиці, демонструючи надрезультативну гру. 14 м’ячів за перші три гри в попередніх чемпіонатах не забивав ніхто. Натомість «Шахтар», як і в фіналі Кубка країни, знову не спромігся подолати «Ворсклу».

Намітилася цікава тенденція серед захисників: у третьому турі поспіль хтось із них вражає свої ворота...

Рік тому вітчизняна гра з помаранчевим м’ячем пережила розкол. Тоді частина бунтівних команд чоловічої суперліги, не згодних з політикою керівництва Національної федерації, разом із колишніми представниками вищої ліги утворила конкуруючу організацію — Українську баскетбольну лігу. Зокрема, невдоволення викликали непрозора фінансова діяльність ФБУ та її небажання йти на запровадження ліміту на легіонерів. Пертурбації торкнулися й представниць прекрасної статі — у вищій лізі залишилося всього чотири клуби, натомість десять почали змагатися в жіночій УБЛ. Керівників бунтівних клубів не злякав навіть той факт, що їх не допустили до єврокубкових турнірів, а баскетболісти з УБЛ не грали за збірні України різних вікових категорій.

Зрозуміло, що подібна ситуація не могла влаштувати ані вболівальників, ані більшість функціонерів від спорту. Ще взимку почалися розмови про неминуче об’єднання, які посилилися після закінчення сезону 2008/09. І це таки сталося. Щоправда, спричинило новий скандал.

Здавалося, лише недавно вболівальників захоплювали вирішальні поєдинки попереднього сезону, а в Україні вже розпочався новий чемпіонат. Дев’ятнадцятий стартував під палючим сонцем, із новими надіями та старими проблемами. До останніх тепер слід віднести трансляції. Теле­глядачі могли побачити сім із восьми матчів першого туру, але чотири покази припали на кабельний телеканал «Футбол». Відповідно, більшість любителів футболу України не бачила поєдинки в Донецьку та Полтаві, адже для перегляду цього каналу потрібен платний доступ («Футбол» є не в усіх кабельних мережах навіть Донецької області, де він «прописаний»!). І такі «прольоти» очікують багатьох фанів упродовж усього чемпіонату, адже саме «Футбол» виграв тендер, влаштований прем’єр–лігою...

Поєдинки між чернігівською «Легендою» й харківським «Житлобудом–1» уже давно перетворилися на найпринциповіше протистояння вітчизняного жіночого футболу. Багаторічний лідер, команда з Сіверщини, останнім часом поступалася першістю харків’янкам. «Будівельниці» переконливо домінують у чемпіонаті та тричі поспіль здобували національний Кубок. Але позавчора ввечері чернігівки повернули собі цей трофей.

В уяві пересічного українського громадянина вітрильний спорт більше асоціюється із забаганками багатіїв, аніж із поважним олімпійським видом. Хоча за роки незалежності наші яхтсмени привозили медалі з трьох олімпіад — крім останньої в Пекіні. Серед прізвищ медалістів є й зіркова пара Леончук—Лука — не просто яхтсмени, а обличчя нашого сучасного вітрильництва на міжнародній арені. Після Ігор–2008, коли хлопці не потрапили навіть до фінальної десятки, цей спортивний дует зник із поля зору вболівальників. Тож кореспондент «УМ» зустрівся з Георгієм Леончуком і розпитав, чим він зараз живе.