Іще місяць тому лише дві команди були готовими взяти участь у чемпіонаті України з хокею. Повноцінну підготовку до нового сезону, котрий мав стартувати в перших числах жовтня на руїнах Професіональної хокейної ліги, проводили білоцерківський «Білий барс» — фарм–клуб «Донбасу» — та київський «Компаньйон–Нафтогаз».

Після того як на Олімпіаді в Лондоні Міжнародна федерація гімнастики відібрала в нашої чоловічої команди «бронзу» на користь японців, усередині збірної України ніби запустився маховик спортивної імміграції. Першим, болісно переживши несправедливість, вирішив змінити громадянство лідер «синьо–жовтих» Микола Куксенков.

Збірна Польщі хоч і програла англійцям, але до останнього боролася з «левами», присоромивши скептиків, які казали, що «Кадра» гратиме з родоначальниками футболу впівсили. Загалом, як показали матчі завершального туру групового турніру світової першості ЧС–2014, в Європі не прийнято байдикувати, навіть тоді, коли й робота вже начебто зроблена.

Думається, коли в грудні минулого року Михайло Фоменко приймав збірну України, яка перебувала на межі катастрофи у відборі на чемпіонат світу 2014 року, навряд чи хтось міг подумати, що на фініші групового етапу ситуація зміниться настільки кардинально й останній матч, по суті, не матиме ніякого турнірного значення.

У 2011 році на чемпіонаті світу в Баку українські боксери–аматори, перемігши одразу в чоти­рьох вагових категоріях, встановили історичний рекорд за кількістю здобутих золотих нагород. Тоді підопічні Дмитра Сосновського випередили за цим показником кубинців, які на ЧС–1974 сходили на найвищі сходинки п’єдесталу в трьох різних вагових категоріях.

Сьогодні пізно ввечері в Європі завершиться груповий раунд кваліфікаційного турніру чемпіонату світу–2014, після чого свої путівки на бразильський «мундіаль» отримають переможці дев’яти «пульок». Остаточний розподіл євроквот відбудеться через місяць, коли в матчах «плей–оф» визначаться ще четверо учасників майбутнього ЧС.

Після того як у вересні Італія та Голландія першими від Старого світу кваліфікувалися на «мундіаль»–2014, минулої п’ятниці ще три збірні — Німеччини, Бельгії та Швейцарії — достроково отримали квитки на планетарну першість. І якщо завчасна кваліфікація «бундестім» виглядає як звична справа, то «спринтерський» забіг на груповому етапі бельгійців і швейцарців став певною несподіванкою.

Від самого початку відбору на чемпіонат світу 2014 року збірна Україна перебувала в ролі наздоганяючої. Після провального старту в кваліфікації (нічиї з Англією й Молдовою, програш чорногорцям) поїздка «синьо–жовтих» до Бразилії виглядала утопією. Від збірної відмовився Олег Блохін, а «всенародні» вибо­ри нового тренера замість тимчасових Баля й Заварова виглядали як фарс.

Через тиждень після того, як у Москві Володимир Кличко, побивши росіянина Олександра Повєткіна, вкотре захистив свої чемпіонські титули, в планетарному центрі ігрового бізнесу — Лас–Вегасі — інший українець, Василь Ломаченко, зробить свій перший крок у професіональній боксерській кар’єрі.

Кожен уболівальник київського «Динамо», який не в захваті від тривалої серії невдач своєї улюбленої команди, по–своєму бачить причини буксування «біло–синіх» і може запросто дати свій рецепт виходу з кризи. Однак це не допоможе миттєво вирішити проблему, яка визрівала впродовж багатьох років. Як не крути, а за один день, і навіть сезон, чемпіонами не стають.