Андрій Жолдак днями скликав журналістів для того, аби через них зізнатися Харкову у своїй любові. За цим сенсаційним жестом (до недавнього часу була якраз нелюбов) впізнавалося бажання режисера-перекотиполя пустити нарешті не властиве йому коріння. Можливо, саме у цьому місті, а може, навіть у принципі. Він з легким сумом послався на вік, харківську прописку, переїзд із Києва сім'ї і навіть улюблену собачку Фані, яка саме від місцевого «кавалера» привела недавно трьох симпатичних цуценят.

Щастя пірнути у воду, не покидаючи стін загратної установи, сьогодні доступне лише малолітнім підсудним. Збудували басейн на кошти, зароблені у місцевих майстернях самими ж в'язнями. Фахівці запевняють, що подібні нововведення — важливий елемент виховної системи, оскільки здатний пробудити у підлітку тягу до кращого життя. А заодно відволікти від бажання влаштовувати з нудьги якісь традиційні розборки. За час, коли у слідчому ізоляторі з'явилася можливість поплавати, зразкова дисципліна тут служить чимось на зразок багатообіцяючого стимулу.

Що має трапитися з жінкою, аби в ній назавжди згасла любов до рідної дитини? Мабуть, перед тим, як відмовитися від частинки своєї плоті, вона віддає на поталу власну душу. Життя після материнської зради дуже мало схоже на дитинство. В ньому назавжди зникає золота домашня середина, залишаючи вибір між двома протилежними крайнощами: казенним порядком та вуличним хаосом. І скільки б чужі руки та серця не рятували у сироті повноцінну людину, образ зламаної гілки, як і власна тінь, переслідуватимуть її довіку. Але спочатку обов'язково трапляється велика драма, пережити яку під силу далеко не всім дорослим. Кілька таких трагічних історій переповіла нашим читачам директор Кочетоцької школи-інтернату, що в Чугуївському районі, Неля Іванівна Пєнкіна.

НАК «Нафтогаз України» та Харківська облдержадміністрація вже вкотре продемонстрували своє вміння домовлятися у справі, що входить до кола їхніх спільних інтересів. Нещодавно компанія-монополіст і облдержадміністрація одного з найбільших газодобувних регіонів країни провели спільну колегію. Основний її підсумок доволі оптимістичний: колишні протиріччя і навіть мінуси в теперішній роботі не послаблять тандем партнерів, приречених на співпрацю.

Одразу вісімнадцять могильних пам'ятників були розбиті днями на 15-му кладовищі Харкова. Масштаб розгулу цвинтарних вандалів вразив навіть досвідчених оперативників. У них одразу ж виникла асоціація з масовим дебошем неврівноважених громадян, які час від часу випускають негативну енергію саме у такий спосіб. Але на великий подив правоохоронців, у першу ж мить огляду спаплюженої території вони помітили на землі дитячі сліди.

Харківські аграрники цього року планують ще більше скоротити посіви цукрових буряків. Культура, яка здавна вважалася в регіоні базовою, нині потрапила до сільгоспвиробників у велику немилість. За даними управлінців, із визначених обласною програмою «Цукор» 93 тисяч гектарів селяни мають намір засіяти відсотків 60. Це означає, що місцеві цукроварні у сезон працюватимуть не на повну потужність і зазнають колосальних збитків.

Невимовним лихом завершилися у Харкові II Всеукраїнські спортивні ігри школярів. На змаганнях фехтувальників від руки суперника загинув 17-річний рапірист із Дніпропетровська Віталій Прокоп'єв. Зламаний клинок спортсмена зі Львова наскрізь пронизав йому легені, зачепивши аорту. У результаті хлопець помер від надмірної і швидкої втрати крові.

Цього року Президент з міністрами дали волю емоціям за зачиненими від преси дверима. Замість шести планових хвилин Леонід Кучма говорив годину, а потім довго слухав обтяжених відповідальністю фахівців. Слава Богу, поспішати було нікуди — глава держави приїздив у Харків з ночівлею. Грів серце і формат розмови «по-мужськи» — може ж, таки нарешті станеться диво і державні мужі поступляться корпоративними інтересами заради спільної справи. Але, схоже, не сталося. Принаймні у Харкові. Адже в ході прес-конференції стало зрозуміло, що другого березня (замалим не у переддень виходу тракторів у поле) державна рать приїздила не з готовим рішенням (тобто конкретними грошима), а всього лише порадитися, як жити далі. На скільки місяців чи років вони запізнилися і на якому відрізку часу нескінченні розмови та палкі надії нарешті втіляться у щось матеріальне — і сьогодні сказати важко.

За словами спеціалістів, сучасні реалії такі, що населення багатьох країн усе чіткіше поділяють на дві категорії громадян: на тих, що вже спилися чи спиваються, і тих, хто відмовився від алкоголю взагалі. Правда, стрімке зростання багатомільйонного загону перших додає другому, порівняно невеликому прошарку суспільства, ще більшої стійкості. Куди поділася золота середина з багатовіковою культурою споживання алкогольних напоїв, сказати важко. Образ супермена з пляшкою у руках став частиною вітчизняної субкультури, тому на зміну пріоритетів у бік здорового способу життя доведеться витратити не один рік і далеко не одну державну копійку.
Про «клінічний» бік цієї глобальної проблеми погодився розповісти нашим читачам завідувач єдиної в Україні кафедри наркології Харківської медичної академії післядипломної освіти, доктор медичних наук, професор Іван СОСІН.

За останні три місяці Чугуївський авіаційний ремонтний завод перевіряло щонайменше тринадцять комісій. Чортовою дюжиною державні контролери вдарили по підприємству ніби з цілком зрозумілої причини — минулого року на контрабанді зброєю погорів колишній директор заводу Олександр Довбиш. Але річ у тім, що нинішня адміністрація таку скрупульозну увагу до роботи авіаремонтників пов'язує не з бажанням управлінців розібратися в тонкощах тогорічної оборудки, а якраз iз наміром повернути відставника у втрачене ним посадове крісло. Принаймні наказ міністра оборони відновити Довбиша на керівній посаді вже з'явився на світ. І тепер, на думку нинішньої дирекції, підшукується лише офіційний привід для офіційного повернення.