Позавчора вранці жителів Артюховського провулку Харкова чекав доволі неприємний сюрприз. Просто на їхні двори та городи невідомо звідки невпинно нісся стрімкий потік чорної рідини. І оскільки лавина мала ще й специфічний запах — міської каналізації, городяни одразу ж визначили, що лихо до них завітало з горезвісних очисних споруд. Дзвінки до різних інстанцій увінчалися успіхом лише через дві години — до провулку приїхав автобус із робітниками. Але за цей час смердючі потоки залили кілька дворів, усю дорогу і навіть прорвалися на сусідню вулицю. За попередніми даними фахівців, аби навести тут порядок, доведеться витратити щонайменше два дні.

На братську могилу натрапили будівельники, риючи траншею для корпусу нового культурного центру. Їх неабияк здивував той факт, що всі небіжчики були поховані без домовин і окремо викопаних ям, тому про свою неймовірну знахідку вони одразу ж сповістили місцеву владу.

Трагедія сталася за дві години до початку свята: в День авіації харків'янам обіцяли вертольотне шоу, виставку раритетної техніки і рок-концерт. Однак не сталося. Як стверджують очевидці, літак досвідченого пілота, виконавши кілька фігур, почав різко втрачати висоту. Приземлення машини було настільки жорстким, що вона просто розвалилася на частини. Той політ для ветерана української авіації став останнім у житті.

Цього разу в Харкові мовна карта на президентських виборах, схоже, не дотягне до статусу козирної. Днями представники політичних партій регіону спробували зробити розвідку боєм за «круглим столом», але, як не дивно, розійшлися, так і не здійнявши традиційну бурю у склянці.

Як добре одного ранку прокинутися у зовсім іншому місті: підметеному, пофарбованому і оманливо феєричному, мов головна ялинка на межі старого і нового років. Спросоння у реальність цієї невловимої грані віриться особливо легко. А раптом і справді рукотворне диво під назвою «ювілей» залишиться і після того, як літаки розвезуть по домівках усіх VIP-персон і мотивація білити фасади та прибирати сміття знову відпаде на довгі півстоліття. Скажімо, у день відкриття каскаду фонтанів у саду Шевченка городяни дружно переймалися однією і тією ж проблемою: як часто тут подаватимуть воду і чи працюватиме унікальний куточок мегаполісу взагалі колись після свята. Подібна тривога цілком зрозуміла. Архітектурний шедевр був збудований ще до 300-літнього ювілею. А от коли струменіла тут вода, знають, напевне, тільки старожили.

Одразу два нещасних випадки потрясли один з найбільших райцентрів Харківщини — Ізюм. Там під завалом піску загинув дев'ятирічний хлопчик і на снаряді чи міні підірвався колекціонер військових трофеїв. Перше лихо трапилося у піщаному кар'єрі, де без догляду дорослих дітвора затіяла таке собі стрибання з чотириметрової висоти.

Близькість газових труб, що пронизують не один населений пункт Харківського регіону, доволі часто спонукає місцевих жителів до різного роду лиходійства. Ось і недавно співробітники обласного УБОЗу затримали двох учасників злочинної групи, яка спеціалізувалася на розкраданні газового конденсату. Причому на території не лише своєї, а й Полтавської області.

До Харкова, схоже, повертається дифтерія. За останні півроку ця тажка недуга уразила одразу чотирьох чоловік. І ось нове повідомлення: у реанімаційному відділенні обласної інфекційної лікарні нині перебувають дві жінки віком 51 і 47 років, стан здоров'я яких медики називають дуже тяжким. Ще одна пацієнтка потрапила до клініки з підозрою на дифтерію і нині проходить обстеження.

Серпень для святкування харківського ювілею обрали з цілком прагматичних міркувань: 23 числа — місцевий День перемоги і заодно День міста. А 24-го, зрозуміло, — чергова річниця незалежності України. Отож, аби життя на теренах мегаполісу не перетворилося на довге масове гуляння, пожертвувати вирішили останньою декадою літа. Словом, почнуть харків'яни двадцятого, а там уже — як Бог дасть і на скільки вистачить грошей.

Потріпаний гімалайським вітром прапор Харкова повернувся додому, зайнявши почесне місце в кабінетному лабіринті мерії. Тепер він приречений бути символом, оскільки побував на одній з найвищих вершин світу в ювілейний для слобідської столиці рік.
Ідея включити до святкової програми ще й цей героїчний пункт належала відомим українським альпіністам Сергію Бершову та Ігорю Свергуну. З вертикальної висоти Чо-ойю (навіть якщо розглядаєш її у слайдовому варіанті), добре видно, наскільки той вибір був правильним. Адже поспiхом відремонтовані дороги хоч і стали наочним свiдченням підготовки міста до 350-річного ювілею, все ж мало асоціюються, власне, з самим святом. Рідний же прапор на висоті, яку здолати під силу представникам далеко не кожного міста, якраз той випадок, що втішив самолюбство і найбайдужішого до ювілейної метушні харків'янина.