Спочатку було екранне знайомство із Міхою з «Івана Сили»: у перших кадрах — малолітнім злодюжкою на вокзалі, а потім найкращим другом головного героя-силача початку минулого століття. Міха визволяв Івана з в’язниці, куди його спеціально засадили; із циганського табору повертав циркового коня дівчині силача і першим кидався на пошуки старшого друга, коли того підступно побив величезний натовп найманців із палицями.

Якщо київським школярам Вікторії Жебровській та Глібу Дзюбановському вчителі через кілька днів задаватимуть написати твір на тему «Мої літні канікули», обоє можуть розповідати, що частину вільних від навчання днів провели у... телеефірі.

«Учора — після перерви у п’ять місяців — знову подивився наше телебачення. Навіть перегляд «Часу. Підсумки дня» на «5-му каналі» — із ведучою у студії про майбутній парламент, люстрацію, події у зоні АТО говорив тепер радник Президента Юрій Луценко — вселив спокій і впевненість. Не то що це читання вічно параноїдального «Фейсбуку».

Незважаючи на те, що за закон про суспільне мовлення під натиском громадськості наші народні депутати проголосували ще у квітні, Перший Національний, на базі якого має функціонувати незалежний від влади та товстосумів телеканал, все ще лишається державним. І офіційний статус суспільного мовника може отримати не раніше ніж через iще кілька місяців.

Журналісти, які працюють у так званій зоні антитерористичної операції, в один голос стверджують, що на сході України іде справжня війна. Протиборство української армії, добровольців і не «одностайної» частини патріотично налаштованих місцевих мешканців з проросійськими терористами, яких підтримують зброєю, фінансами й ідеологічно Кремль і наші політики-запроданці — за свідченням очевидців, страшніше за події збройних конфліктів в Афганістані і Косово.

Учора в Києві під приміщенням Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, на розі Хрещатика, де ще живуть залишки Майдану, і вулиці Прорізної, кiлька десяткiв людей бойкотували показ на українських телеканалах російських серіалів.

У довгому коридорі на першому поверсі Національної телекомпанії України — в «олівці» на Мельникова — змінили презентаційні банери проектів з фотографіями ведучих усе ще державного каналу. Зникли Михайло Поплавський, Ілля Ноябрьов, Ольга Сумська з Віталієм Борисюком.

Після ухвалення у червні законопроекту № 0940,  яким змінено норми Закону «Про рекламу», уже на початку жовтня — саме тоді мають запрацювати нововведення — телеглядачі будуть дивитися по-іншому структуровані рекламні блоки. Цей норматив — один із тих, за які депутати мали проголосувати, щоб синхронізувати українські норми з єропейськими, конкретно, привести у відповідність до Європейської конвенції про транскордонне телебачення.

Тільки затяті оптимісти могли плекати надії, що «круглий стіл» «Розвиток національного теле- та кіновиробництва в Україні: які заходи повинна вжити держава для його підтримки?» збере представників усіх телегруп , які ретранслюють для масового глядача фільми і серіали.

Гульнара Бекірова — кандидат політичних наук, доцент кафедри історії Кримського інженерно-педагогічного університету. Кілька років вона є автором і ведучою телепрограм про історію кримських татар на кримськотатарському каналі ATR. Наша розмова — про проблеми, з якими стикаються кримські телевізійники в умовах анексії, і можливості достукатися до умів багатьох людей.