Феномен у церкві села Нововасилівка Приазовського району миряни помітили під час богослужіння: «Отче, а свічки кров'ю стікають!». І справді: замість воску стікали непрозорі краплі, утворюючи довкола свічок червоні калюжі! Вперше це було помічено в січні цього року, каже отець Савелій, настоятель нововасилівського храму Почаївської Божої Матері: «І повторюється завше, коли я відправляю службу Божу. Причому кровоточать свічки, привезені з Одеси, Запоріжжя, Почаєва, Полтави... Тільки не єрусалимська, якось доставлена з Москви! З'явилася було на ній одна-єдина рожева сльоза — і та швидко зникла».

У 90-х роках минулого століття майже національним видом спорту стало незаконне привласнення майна. Причому не тільки того, яке «погано лежало», а й яке справно працювало, літало, плавало тощо. Але на початку століття нинішнього здавалося, що доба «дикого капіталізму» залишилася позаду. Принаймні на це сподівалися журналісти, експерти та й, зрештою, більшість бізнесменів...

Не таємниця, що підприємства тепломереж мають чималий зиск від теплої зими, і споживачі правомірно вимагають перерахунків. Активніше від інших добивалися того, аби оплата базувалася на фактичних обсягах використаних теплоносіїв, мешканці Рівного — і прокуратура міста зреагувала. Згідно з проведеними перерахунками, комунальники завищили платежі за опалення квартир на два мільйони гривень. Прокуратура Рівного застерегла: якщо у місячний термін споживачам не буде повернуто переплату, то вона переведе «тарифні розборки» у формат кримінальної справи.

Протягом п'яти років один із найбільших виробників металопродукції — комбінат «Запоріжсталь» — вклав у природоохоронні заходи 735 мільйонів гривень. Сьогодні викиди цього підприємства — найнижчі в галузі. Ще більше покращити екологію виробництва вдасться за допомогою обладнання німецької компанії Kuttner — воно дозволяє інтегрувати у виробництво технологію вдування пиловугільного палива у доменні печі. А це значить, що підприємство зможе повністю відмовитися від використання у виробництві природного газу. І, що не менш важливо, практично зведе до нуля шкоду від діяльності комбінату для довкілля, бо відмова від газу значно зменшить викиди вуглекислого газу в повітря.

Юрій Луценко — чи не найчастіший, з-поміж інших політиків, гість на редакційному «подіУМі» «України молодої». Але ж — і найактивніший та найбільш говіркий. Ще недавно він сидів за цим столом у кабінеті редактора в статусі міністра внутрішніх справ, а тепер — як один із лідерів опозиції, котрий шпетить на всі заставки нового главу МВС.
На інтерв'ю Юрій прийшов через кілька годин після допиту в головному слідчому управлінні Генпрокуратури. Одразу з порогу заявив: щойно під час розмови зі слідчим дізнався, що Подільський райсуд ухвалив рішення про призупинення слідчих дій, тому відмовився підписувати протокол допиту і попрощався. У прокуратурі, до речі, Луценка поїли не чаєм, яким він так любив пригощати опальних олігархів на «співбесідах» в МВС, а кавою. І в нас Юрій також пив каву — з чашки, на якій намальований піковий туз.
Луценко — відомий веселун від політики — повідомив, що навмисно зробив обхідний маневр і звернувся до Подільського райсуду, аби виграти час у влади, відомої своєю схильністю до «найсправедливішого у світі» суду Печерського району. Зараз Юрій навіть не на підписці про невиїзд, але, прогнозує він, просто так «донецькі» з нього не злізуть. Бо бояться.

На чемпіонаті світу з водних видів спорту, що триває в Австралії, українська збірна поки не здобула жодної медалі. Схоже, що нагородами «синьо-жовта» команда розживеться лише тоді, коли на арену вийдуть плавці в традиційному басейні. Однією з наших надій у Мельбурні є запорізька плавчиха на спині Ірина Амшеннікова, яка у свої 20 років уже має кілька медалей континентальних першостей, а тепер не проти розжитися й нагородами світових форумів. Її перший старт — на стометрівці — уже в понеділок.
Перед від'їздом спортсменки до Австралії з нею зустрівся кореспондент «УМ». І був вражений. Чарівна, комунікабельна, енергійна, наполеглива, розумна — усі ці епітети доречні, коли змальовуєш портрет української принцеси водних доріжок Ірини Амшеннікової. «Що ліпше — синиця в руці чи журавель у небі?» На стандартне запитання не позбавлена гумору плавчиха відповідає: «Найкраще — це коли «золото» в руці і... Журавльов — тренер!»
А поза спортом дівчина свого життя не уявляє — у такій уже сім'ї народилася.