Уже дев'ять років поспіль у квітні до Харкова з'їжджаються письменники та видавці, аби «наживу» показати себе численній братії книголюбів. Ось і нині в останні дні квітня три поверхи Оперного театру і прилеглі алеї саду імені Т. Шевченка ледве вмістили розкішні стелажі з друкованими новинками. Власну продукцію презентували видавництва майже всіх регіонів України, а також сусідніх Росії та Польщі. Поруч із примірниками, які ще пахнуть свіжою фарбою, справжні раритети від бібліотеки імені Короленка: рукописне Євангеліє та перше друковане видання міфів про аргонавтів. Обом історичним пам'яткам немає ціни, тому їх застрахували на мільйон гривень.

Перший Остап Бендер радянського кіно і в житті виявився справжнім філософом. Спостережливим й іронічно глузливим. Він із цікавістю ( і не без тривоги) вивчає особливості нового тисячоліття, переносячи гострі враження на сторінки власних книг. І хоча Сергій Юрський так і не став «графоманом у хорошому сенсі цього слова», півтора десятка його різножанрових творів усе ж з'явилися на світ за порівняно короткий проміжок часу. Харків недавно він теж відвідав у своєму «паралельному» письменницькому амплуа, погодившись стати гостем фестивалю «Світ книги—2007».

Голова Харківської облдержадміністрації має на меті відстояти для регіону одразу дві ціни: на проїзд у метрополітені й опалювальний газ для мешканців приватних будинків. У розповсюдженому прес-службою облдержадміністрації повідомленні йдеться про те, що «губернатор» не виключає варіант навіть судового позову.

П'ять прем'єр з початку сезону, два повноцінні театралізовані вечори і кілька новинок на дуже близьке майбутнє. Хронічна втома після такого підйому в Харківському державному академічному українському драматичному театрі iменi Т. Г. Шевченка — тепер найактуальніша з усіх iмовірних відчуттів. «Круглі» дати (120-та річниця від дня народження Леся Курбаса збіглася в часі з 85-річним ювілеєм заснованого ним театру) таки зробили своє. Тепер у репертуарі спадкоємців легендарного «Березолю» — більше 20 різножанрових вистав. В Україні знайдеться, напевно, небагато державних театрів, які б дозволили собі подібний ритм життя і таку кількість режисерських експериментів над собою. Словом, «Березіль» зобов'язує бути живішим за всіх живих. Інакше це буде вже не він.

Чутки про намір росiйського алюмiнiєвого магната, мільярдера Олега Дерипаски придбати контрольний пакет акцій Харкiвського тракторного заводу виявилися небезпідставними. Днями стало відомо, що Дерипащина Група ГАЗ та вітчизняний «УкрСибБанк» (власник найбільшого пакета акцій заводу) домовилися про спільне управління підприємством упродовж цього року. Вже сьогодні на тракторобудівному гіганті працює група спеціалістів-консультантів, «які мають великий досвід розміщення машинобудівних активів». За попередніми даними, росіяни планують невдовзі придбати «паперову» частку ХТЗ, що належить харківському підприємцю Олександру Ярославському. А також претендуватимуть на 27,3-відсоткову долю держави, яка може бути виставлена на торги. Як наслідок, близько 60 відсотків акцій підприємства, що виробляє майже половину вітчизняної сільськогосподарської техніки, перейде до рук іноземного олігарха.

Дочекалися: харківським заводам потрібні робітники. Щоправда, лише тим із них, що уціліли в якийсь чарівний спосіб або повстали з руїни в усічено-модернізованому вигляді. Але тут одразу ж виникла нова проблема — працювати у виробничих цехах уже фактично нікому. Сивочолий слюсар, який уміє запустити свій старенький верстат, на підприємстві тепер почувається Богом. Проте молодь не поспішає йти працювати на заводи. Такою є плата за нашу суспільну звичку роками жити лише одним днем.

Депутати Харківської обласної ради вирішили продати на відкритих торгах одразу три кінотеатри Харкова — «Холодногірський», імені Орджонікідзе та «Бомер». За кожен проситимуть щонайменше по мільйону гривень. Одноразовий чистий прибуток, на їхню думку, принесе казні більше користі, ніж скромна, пролонгована у часі, орендна плата. Але з цією сухою калькуляцією категорично не згодні керівники згаданих кінозакладів. Вони переконані: аргументи про наповнення міської скарбниці тут ні до чого, насправді будівлями в центрі Харкова зацікавилося дуже впливове панство, тож депутати, найвірогідніше, виконують чиєсь конкретне замовлення.

У річці, що в'ється між деревами Національного парку «Гомільшанські ліси», два роки тому знайшли величезне ікло мамонта. Ці знакові для людської цивілізації тварини тут дійсно жили — до третього за рахунком льодовика. Четвертий сюди не дійшов, заклякнувши десь під Курськом. Тому навколишній куточок природи, який дивом уцілів ще й від людських сокир, справедливо вважають ровесником Третинного періоду. Днями тут відкрили перший на Харківщині туристичний екомаршрут.

Щонайменше три місяці у квартирі підприємливого 42-річного харків'янина пропрацював типовий будинок розпусти. Від класичних закладів під червоним ліхтарем він відрізнявся лише тим, що повіями там служили хлопці, а клієнтами — чоловіки нетрадиційної сексуальної орієнтації.

У дев'ятимісячній правовій тяганині, що отримала назву «Аваков проти обласної ради», нарешті поставлено крапку. Верховний Суд визнав, що голова облдержадміністрації перебуває на своєму місці абсолютно законно, оскільки депутати в червні минулого року оголосили йому недовіру таки з порушенням юридичної процедури. Але незважаючи на вердикт вищої судової інстанції країни, рішення якої остаточні і перегляду не підлягають, ця сумна історія може мати продовження.