Резонансна конференція, за іронією долі, відбулася у Мюнхені. Напередодні Другої світової війни саме у столиці Баварії вирішували долю Європи, зокрема здачу нацистській Німеччині Чехословаччини. Цього ж року в Мюнхені глави держав і високопосадовці з-понад 40 держав розважали світ розмовами на тему глобальної безпеки та геополітичної рівноваги. Але привiв у стан легкого політичного нокауту присутніх виступ президента Росії. Ця промова стала заявкою на нову «холодну війну».
Володимир Путін висловив чимало претензій, якщо не прихованих погроз, Сполученим Штатам і НАТО. Загалом дісталося усім світовим структурам, де Росія втрачає гегемонію, зрештою, можна сказати усім, крім ООН та Червоного Хреста. Світова преса не забарилася з реакцією, заряснівши заголовками на кшталт «Подих «холодної війни» або «Путін шокує європейців». Так, зокрема німецький Die Zeit зазначив, що Путін хоче відбудувати старий світовий лад, базований на світовій противазі СРСР та США. На переконання ж газети Die Welt, ці заяви врешті дозволили європейцям правильно зрозуміти хід мислення президента Росії.

Суть учорашніх переговорів у Києві з «трійкою» ЄС була прихована фразами, зітканими з дипломатичного оптимізму. Всі візаві європейців — і Президент Віктор Ющенко, і голова уряду Віктор Янукович, і в. о. глави МЗС Володимир Огризко — наполягали, що в майбутній угоді мусять бути вказані перспективи асоційованого членства України в ЄС. Зворушливо, але особливо на цьому наполягав Прем'єр Янукович, зауваживши, що це питання «принципове для нас». Щоправда, у керівника уряду і аргумент був солідний — «політична реформа створила сприятливі умови для проведення в Україні реформ», що наблизить державу «до стратегічної мети зі вступу країни до Євросоюзу».

Ідея створення газотранспортного консорціуму вперше була обнародувана 9 червня 2002 року — в Санкт-Петербурзі президенти Леонід Кучма та Володимир Путін підписали заяву про стратегічну співпрацю України та Росії у газовій галузі. Заява делегувала урядам «у стислі терміни підготувати до підписання українсько-російську угоду(...), яка передбачатиме в тому числі створення на паритетних умовах консорціуму з управління та розвитку газотранспортної системи України».

Європейська «трійка» – міністр закордонних справ Німеччини (ця країна головує в ЄС) Франк-Вальтер Штайнмайєр, високий представник ЄС із безпекової та зовнішньої політики Хав'єр Солана та єврокомісар у закордонних справах Беніта Ферреро-Вальднер — сьогодні прибуде до Києва.

Учора Президент Віктор Ющенко вніс до Верховоної Ради подання про призначення Володимира Огризка міністром закордонних справ. «Тарасюкіада» завершилася перемогою протеже Бориса Івановича. Адже серед тьох-чотирьох можливих претендентів саме кандидатуру пана Огризка, останнім часом — першого «зам» міністра закордонних справ, лобіював він, Борис Тарасюк.

Припущення експертів про те, що, попри ухвали судів різних рівнів, російський чорноморський флот не буде поступатися Україні її законним майном, вкотре підтвердилося. Позавчора росіяни не пустили судових виконавців на радіонавігаційну станцію в Генічеську, де ті хотіли примусово вилучити гідрографічну систему «Марс-75». Українські чиновники прибули на станцію не просто так, а озброєні відповідним рішенням Господарського суду Херсонської області.

«Ще не вечір, — заспокоює Борис Тарасюк, — ще не вечір. Я просто хочу сказати, що не потрібно реагувати тільки на рішення, які мають тимчасовий характер, тому що сама Рада ЄС може прийняти й інше рішення». Так міністр закордонних справ, у нинішній скрутній ситуації — головний євроінтегратор — намагається підбадьорити співвітчизників після ухвали ЄС не вносити в нову угоду з Україною будь-якого пункту про наші перспективи в майбутньому стати членом Євросоюзу. «Щодо цього (питання про майбутнє членство в Союзі. — Ред.) немає консенсусу в Європейському Союзі, — переконує Тарасюк — Потрібно бути реалістами в цьому відношенні, але це не означає, що ми не повинні працювати з перспективою членства».

Традиція купання політиків на Водохреще вчора мало не зійшла нанівець. У Гідропарк прибули тільки Президент Віктор Ющенко, голова його секретаріату Віктор Балога та кілька найближчих соратників. «Регіонали», очевидно, вирішили відмежуватися від традиції попереднього уряду. Не прибув також і столичний мер Леонід Черновецький, натомість прислав дві вантажівки з цистернами, красиво помальованими у блакитне з написом «ВОДА ПИТНА». Столична влада була представлена секретарем Київради Олесем Довгим, який майже годину самотньо вештався набережною — чекав VIP-персон.

Москва допомогла у встановленні влади у Києві. Одним коротким — тривалістю шість годин — візитом російський президент Володимир Путін продемонстрував, яку насправді з переплутаних гілок української влади Кремль вважає головною. Увесь час, за винятком останніх 40 хвилин, Володимир Путін спілкувався з Віктором Ющенком на Банковій.

Перше на вищому рівні засідання міждержавної Комісії Ющенко—Путін проходило, тобто пролітало, занадто швидко як для велетенського обсягу проблем, які було винесено на розгляд президентів та цілої армії профільних міністрів, секретарів Радбезів, радників. Російський очільник, до того ж, прилетів до Києва на півтори години пізніше запланованого. Це не було запізнення, про таку затримку протокол російського президента попередив українських колег напередодні ввечері. Проте в будь-якому разі час для розгляду важких міждержавних проблем скоротився.