Останній у цьому році турнір серії «Великого шолома» — відкритий чемпіонт США у Нью–Йорку — стартував. Із 31 серпня по 13 вересня найкращі тенісисти змагатимуться за світову славу та частку призового пирога, загальна вартість якого — 21 млн. 600 тис. доларів.

Це поєдинок, на перший погляд, не мав уже ніякого значення: українки достроково втратили шанси на продовження боротьби у «плей–оф» континентальної першості, фінки ж забезпечили перше місце в групі ще після другого туру. Але залишався ще один фактор — гордість. Повертатися з дебютного Євро додому без жодної перемоги нашим не хотілося, а збірній Фінляндії програвати аутсайдерові на очах у рідних уболівальників теж якось було незручно. «Ми докладемо усіх зусиль, щоб закінчити чемпіонат на мажорній ноті, тоді як фінки, безумовно, не будуть грати впівсили», — такої думки дотримувався і головний тренер українок Анатолій Куцев.

Якби «Шахтар» таки обіграв минулої п’ятниці «Барселону», то став би 17–м клубом–переможцем другорядних європейських турнірів, який здобув Суперкубок УЄФА. Володарі Кубка чемпіонів до п’ятничного тріумфу представників Каталонії мали тільки на одну перемогу більше за «молодших братів»; тепер же відрив дещо збільшився.

Раніше українські команди, нагадаємо, вже двічі змагалися за Суперкубок: у 1975 році київське «Динамо» за сумою двох матчів здолало мюнхенську «Баварію», а в 1986 році ті ж динамівці поступилися румунській «Стяуа» (0:1, тоді переможця визначив лише один поєдинок, який відбувся в Монако). Відтак «Шахтар» став другим вітчизняним повпредом у третьому для України євроматчі з приставкою «супер».

Після впевненої двоматчевої перемоги нашого віце–чемпіона над «Сівасспором» так і хочеться написати, що це — своєрідна відплата за недавню ганьбу, якої натерпілася збірна України від турецької національної команди.

На цей поєдинок у вболівальників, які стежать за виступами наших жінок на світовій арені, таки були певні оптимістичні сподівання. Другий матч у своїй групі на дебютному чемпіонаті Європи українки проводили проти збірної Данії, а цю команду вони свого часу вже перемагали. У кваліфікації «синьо–жовті» двоматчеве протистояння закінчили обопільними перемогами з рахунком 1:0. Щоправда, у підсумку скандинавки все ж набрали більше очок, тому потрапили до Фінляндії напряму. Наші ж землячки ще мусили долати додатковий бар’єр «плей–оф» у вигляді словенської команди.

Перший млинець часто буває глевким, і цю закономірність повністю підтвердила жіноча збірна України, програвши стартовий матч фінальної частини чемпіонату Європи команді Голландії. Для українок цей поєдинок у місті Турку став історичним, адже вже саме потрапляння на Євро є найбільшим досягненням в історії вітчизняного жіночого футболу.

Згідно з «бородатим» жартом, однією з характерних рис східних слов’ян є вміння на початку якоїсь справи створити собі практично непереборні перешкоди, а потім докладати геройських зусиль, аби виправити попередні помилки.

До Таллінна наша національна команда їхала винятково по перемогу. Поразка до неможливості ускладнила б українцям боротьбу за збереження прописки в дивізіоні А чемпіонату Європи. Від­повідним чином налаштувавшись, «синьо–жовті» почали жваво. Єдиний тепер представник НБА — Олексій Печеров — уже в першій чверті набрав 15 очок! Зауважмо, що в поточному відборі стільки пунктів наші найкращі снайпери зазвичай мають лише наприкінці матчу. А Пєчка, як називають форварда «Міннесоти» фани, не лише вдало кидав, а й активно робив підбирання, показавши поки найкращий свій результат у цьому відборі — 29 + 17. Щоправда, Олексія під щитами погано підтримували інші збірники, тож у підсумку наша команда програла естонцям за підборами. Але на табло фіксують інший рахунок.

Недарма Ірина Дерюгіна, віце–президент Федерації гімнастики України, так спокійно говорила про шанси наших дівчат на київському етапі Кубка світу, розповідаючи паралельно про дещо упереджене ставлення арбітрів до українських «художниць». Удома, як відомо, і рідні стіни допомагають, тому в минулі вихідні у столичному Палаці спорту виблискувала лише одна зірка — Ганна Безсонова. Незмінний лідер нашої збірної, яка презентувала публіці свої нові програми зі скакалкою та стрічкою, виграла всі можливі золоті нагороди. У суботу вона була найсильнішою в багатоборстві, наступного ж дня Ганні підкорилися вершини у фіналах окремих програм.

Четверо наших співвітчизників змагалися за медалі світової бадмінтонної першості, який завтра завершиться в індійському місті Хайдарабад. Харків’яни Валерій Атра­щенков, Георгій Натаров, Дмит­ро Завадський, Ганна Кобцева та Олена Прус, Лариса Грига з Дніпропетровська та Віталій Кононов виступали як в одиночному, так і парному розрядах, але великих досягнень не показали.