Поїздка журналістів «УМ» на Кіровоградщину, де минулого тижня за нез’ясованих обставин загинув безробітний Валерій Олійник, шокувала. І навіть не тим, що можна побачити практично в кожному райцентрі України — бідністю людей. Область, за голоси якої у будь–який спосіб, у тому числі й незаконний, у 2004 році боролися «біло–голубі», котрі, зрештою, програли, після революції не здобула ані свободи слова, ані права звернення до вищих владних інстанцій, ані права на землю. За намагання добитися цих прав у Голованівському районі одних саджають до в’язниці, інших — убивають. Депутата–БЮТівця Віктора Лозинського тут називають «хазяїном», «царем». Від нього залежать усі органи влади Голованівська, та й загалом усе місто. Він може милувати і карати. Безкарно. Як це сталося з Валерієм Олійником.

Попри запевнення окремих членів наглядового за мовниками органу, останні події в Нацраді з питань телебачення і радіомовлення свідчать, що вона дедалі більше стає інструментом політичної гри у контексті майбутніх виборів Президента України.

Із ювілеєм тебе, Нацрадо! 25 квітня 1994 року Президент Леонід Кравчук підписав указ, внаслідок якого в Україні почав діяти перший орган, покликаний стежити за дотриманням мовниками українського законодавства. Утім, останні події засвідчують, що місія Нацради поступово перетворюється з наглядової у лобістську. Так, рядові співробітники апарату заявляють про тиск на них через відмову йти на порушення законодавства і в нелегітимний спосіб видати ліцензію радіо «Алла».

Майже не виникає сумнівів, що голову Нацради Віталія Шевченка «підуть» уже найближчим часом: у переддень початку мовлення на вже колишній FM–хвилі Radio One «Радіо Алла» Національна рада з питань телебачення та радіомовлення України таки задовольнила відставку пана Куруса, який написав заяву услід за головою Віталієм Шевченком. Як «УМ» уже писала, конфлікт усередині наглядового за мовниками органу виник після протесту пана Шевченка та пана Куруса проти передачі української хвилі грошовитим російським інвесторам на чолі з Аллою Пугачовою. Тепер будемо «насолоджуватися», говорячи словами члена Нацради Тетяни Мокріді, «на новій хвилі державною мовою».

Контролюючий мовників орган уже з наступного тижня може залишитися без керівництва, чим, схоже, будуть задоволені лише мовники, орієнтовані на Росію. Не таємниця, що протягом тривалого часу саме завдяки принциповій проукраїнській позиції Віталія Федоровича Нацрада стійко тримала не один удар (йдеться і про тиск на орган у засобах масової інформації, і про пресинг з боку судів. — Авт.) від мовників, які не бажали дотримуватися вимог українського законодавства щодо частки україномовної продукції у вітчизняному теле– та радіопросторі.

Останні дні минулого тижня ознаменувалися до певної міри сенсаційною заявою Прем’єр–міністра Юлії Тимошенко: «Якщо на дорозі не ведуться ремонтні роботи, встановлювати обмеження швидкості знаком «40» тепер заборонено». І це ще не все: згідно з постановою уряду в населених пунктах надалі дозволено їздити зі швидкістю 70 км/год., тобто на 10 км/год. швидше, ніж досі. Також Кабмін дозволяє розганятися до 80 км/год. у населених пунктах, які розташовані на трасах, якщо дорога має шість і більше смуг в обох напрямках. Якщо ж, окрім шести смуг, присутній і бетонний розподільник, уряд дав «добро» тиснути на акселератор, доки стрілка спідометра не досягне 90 км/год. Більше того, Кабмін вирішив, що керувати авто зі швидкістю 130 км/год. можна поза населеними пунктами на автомагістралях і 110 км/год. — на звичайних автошляхах поза містами та селами.

Незважаючи на «круглу» дату, якоїсь помпезності у святкуванні дня народження Віктора Ющенка не було. Ювілейну дату глава держави відзначив у селі Гута, що на Прикарпатті, в державній резиденції «Синьогора». Задля цього Ющенко взяв одноденну відпустку, повідомила прес–секретар Президента Ірина Ваннікова. Серед запро­шених відсвяткувати в родинному колі з відомих політиків був лише брат Петро Ющенко. Окрім нього, за інформацією «УМ», привітати батька приїхав син Андрій із дівчиною Лізою, а також донька Віталіна з чоловіком Олексієм.

Незважаючи на низку публікацій у вітчизняних засобах масової інформації та чи не вперше наданий Україні шанс провести експертизу «плівок» Мельниченка, яка, ймовірно, дозволить встановити організаторів і підбурювачів убивства журналіста Георгія Гонгадзе і буде визнана світовою спільнотою, українська влада мовчить. Себто мовчить очільниця Кабміну, адже, як писала «УМ», парламент проголосував за виділення коштів для проведення міжнародної експертизи, яка запланована на 15 березня, а Президент України Віктор Ющенко написав Юлії Тимошенко навіть спеціальне «запрошення» — листа, в якому просив проконтролювати фінансування. Утім, незважаючи на попередні заяви і запевнення, що справу буде доведено до кінця, згодом Прем’єрка, судячи з усього, змінила свою думку, оскільки заявила, що уряд фінансуватиме лише те, що передбачено у бюджеті. Однак важко повірити, що необхідні для закордонної експертизи 150 тисяч гривень є непосильними.

«Я хочу висловити жаль, що у справі про вбивство Георгія Гонгадзе покарали лише безпосередніх виконавців. І абсолютно не притягнули до відповідальності замовників, учасників злочину, зокрема і тих, хто є політичними публічними особами», — ці слова Юлія Тимошенко з притаманною їй грою на публіку сказала не будь–де, а на прес–конференції перед об’єктивами телекамер. Та щойно «засвітка» перед електоратом відбулася, бажання у Юлії Володимирівни довести справу про вбивство журналіста до кінця щезло. Особливо після того, як її політичним партнером став Володимир Литвин, якого, зокрема, депутат від БЮТ Григорій Омельченко називає підбурювачем до вбивства Гонгадзе.

«Виявлені численні порушення ліцензійних умов надання освітніх послуг у сфері вищої освіти», — так прозвучав висновок Державної акредитаційної комісії Міністерства освіти та науки України, який викладений у протоколі №75 від 27 січня цього року — після моніторингу освітніми спеціалістами зі столиці діяльності низки приватних регіональних навчальних закладів. Оголошення про навчання в цих закладах так і сиплються на голови одинадцятикласників у період вступної кампанії. Утім далеко не всі з них можуть і надають хоча б приблизно ті послуги, які рекламують, заманюючи на навчання. Відтак наприкінці січня ДАК знову обговорила незадовільну ситуацію в боротьбі з «освітніми комерсантами» і вкотре скасувала для таких філій ліцензії.