Поєдинок чемпіона світу за версіями IBF і WBO Володимира Кличка та володаря пояса WBA Девіда Хея вже кілька років є найбільш очікуваним у світі боксу. Нарешті суперники–суперваговики визначилися з датою й місцем зустрічі (2 липня, Гамбург), і ось тепер почали промо–тур перед боєм.
Невдача українських хокеїстів на чемпіонаті світу в першому дивізіоні, що завершився в Києві минулої суботи, виглядає напрочуд прикрою — дуже вже багато факторів склалося не на нашу користь. Але, якщо говорити відверто, то збірна України посіла те місце (третє), на яке й заслуговувала. Казахстан має у складі кращих майстрів, ніж ми, а британські «леви» перевершили господарів в організованості, дисциплінованості та стабільності.
Після того, як з’ясувалося, що сестри Олена й Катерина Бондаренко через травми не зможуть зіграти за національну збірну в матчі Кубка Федерації проти команди Австралії, багато хто зробив висновок: в українок немає шансів на успіх. Проте самовідданість і патріотизм наших дівчат дозволили їм сенсаційно перемогти апріорі сильнішого опонента, та ще й на його майданчику. Тож збірна України вдруге пробилася до І Світової групи Кубка Федерації, де виступатиме вже наступного року. Крім того, у світовому рейтингу «синьо–жовті» повернулися до вісімки провідних команд планети (перед тим посідали 11–те місце).
Нинішній континентальний форум у важкоатлетів, як і недавній подібний турнір у борців, більше скидався на контрольне тренування. Великих коштів тут не заробиш, ніяких ліцензій не завоюєш. А от на осінніх чемпіонатах світу можна й славу отримати, і призові, і, що головне, путівку до Лондона на Олімпійські ігри–2012.
Українці вилетіли з «вишки» в 2007–му — після дев’яти років перебування в когорті 16 провідних хокейних збірних планети. Тричі намагалися повернутися, та все марно. Щоразу наші посідали друге місце у своїй групі першого дивізіону, програючи вирішальні матчі у заключний день турніру. У 2008–му — угорцям, 2009–му — італійцям, 2010–му — австрійцям. У чергової спроби підвищитися в класі є дві великі особливості: 17 — 23 квітня «синьо–жовті» змагатимуться на рідній землі, і вперше — під орудою канадського тренера.
У ніч на понеділок завершився піврічний марафон у найсильнішій хокейній лізі планети. За підсумками 82 турів регулярного чемпіонату визначилися 16 щасливчиків–учасників «плей–оф» НХЛ. Кубок Президента — найкращій команді основної частини турніру — отримали «Ванкувер кенакс».
Звісно, можна сказати, що «Донбас» здолав «Сокіл» у фінальній серії української першості лише за рахунок кращої фінансової бази. Своїх вихованців у Донецьку не водиться через те, що немає льоду, а варягів (у тому числі 13 — київських) заманили пристойними зарплатами. Але в професіональному спорті це звичне явище. Нерідко перемоги кують саме менеджери клубів.
Здавалося, що чемпіон України вже дозрів до серйозних звершень у Лізі чемпіонів. Уперше вийшовши до «плей–оф» Суперліги, «Шахтар» упевнено здолав в 1/8 фіналу «Рому». Але позавчорашня дуель із великою й страшною «Барсою» на її полі показала, що замахуватися на більше донеччанам поки що зарано. 1:5 — із таким самим рахунком «гірники» у груповому турнірі ЛЧ програли лондонському «Арсеналу». Але тоді ще був час надолужити згаяне й посісти перше місце у групі. А тепер матч–відповідь у Донецьку фактично перетворюється на спаринг із додатковою відповідальністю.
Святе місце порожнім не буває. Ми звикли, що флагманом українського хокею вважається «Сокіл». Утім, коли в нього виникають проблеми (передусім фінансові), знаходиться інший кандидат на домінування на національному рівні. Так було на межі тисячоліть, коли гегемонію «Сокола» порушив київський «Беркут». Тепер же на перші ролі вийшов інший фінансово спроможний клуб — донецький «Донбас». Цікаво, що на чолі обох конкурентів «біло–синіх» ставав тренер Олександр Куликов.
У багатьох видах спорту наші дівчата часто–густо виступають успішніше, ніж представники сильної статі. І хоча у спортивній боротьбі українські чоловіки задніх аж ніяк не пасуть, але виступ жінок на континентальній першості в німецькому Дортмунді перевершив усі сподівання. Шкода лише, що цю феєрію не змогли побачити наші телеглядачі.
