На столичному майдані Незалежності кипить робота — тут готуються до відкриття ковзанки. Усі роботи планують закінчити до 3 грудня. Зараз майданчик 20 на 30 метрів готують до заливки водою — уже майже закінчено облаштування подіуму та укладання основи, прокладено труби для охолодження води. П’ять дерев’яних будиночків, у яких зберігатимуть і сушитимуть ковзани, а також розміщуватиметься каса, вже зведено. Лишилося тільки на кожному з них встановити дах.

Керівництво КП «Київський метрополітен» не втомлюється говорити про розвиток і модернізацію існуючих ліній та будівництво нових і сучасних станцій. Наприклад, цього тижня прес–служба метрополітену повідомила про ще одну добру звістку: працівники «пiдземки» встановили 15 ліфтів та 8 підйомників для інвалідів на станціях «Червоний хутір», «Вирлиця» та «Бориспільська». А надалі, за словами прес–секретаря «пiдземки» Надії Шумак, планується виконати цілий комплекс заходів для поліпшення проїзду інвалідів у «пiдземцi»: «Зараз на Сирецько–Печерській лінії курсують вісім сучасних вагонів, пристосованих для людей з обмеженими можливостями. У найближчій перспективі закупимо ще чотири таких самих».

Скандальний рейковий сміттєспалювальний об’єкт майже в центрі Києва мають закрити — санітарно–епідеміологічна служба вже видала відповідний припис. Відтак дітище Південно–Західної залізниці, спроектоване харківськими розробниками і таємно запущене в роботу у вересні, нарешті може дати спокій мешканцям Солом’янського та Шевченківського районів.

Здавалося б, про Київ пересічний українець знає немало. Починаючи від легенди про трьох братів та Либідь і закінчуючи історією Хрещатика у фотографіях із очевидним фактом, що в 50–х він виглядав набагато краще. Але якщо до минулого Києва підійти «вужче» і взяти, до прикладу, історію найменування вулиць столиці України, погодьтеся, загальновідомих фактів знайдеться небагато.

Цей матеріал — короткі шматочки з історії топоніміки Києва, його вулиць і перших карт: про Чорну грязь на Подолі й про перейменування Хрещатика за одну ніч. Про все це «УМ» розповіла 88–річна Лідія Антонівна Пономаренко — геодезист, дослідник і києвознавець.

Міністерство економіки виношує плани щодо приватизації КП «Київський метрополітен». Розроблений міністерством законопроект дозволить, окрім підземки, продавати теплоелектростанції та майнові комплекси підприємств аварійної промисловості. Такі зміни планують внести до Закону України «Про приватизацію державного майна». Що буде зі столичним метро і чого чекати мешканцям Києва після продажу цього підприємства–гіганта, «УМ» поцікавилася у фахових експертів.

Мій чоловік — вiдомий у країнi спортсмен–вершник, iсторик, заслужений тренер України Володимир Нагорний — сiв на коня ще в ранньому дитинстві. Строкову службу в армiї Володимир проходив у колишньому Суворовському училищi як особистий коняр маршала Чуйкова — у його обов’язки входила пiдготовка коней до парадів. Працював головним хранителем рiдкісних фондiв Державного iсторичного архiву. Але там йому не вистачало повiтря, вiтру в гривi, простору та коней.

Озеро «Берізка» в київському Гідропарку ще недавно могло називатися звичайною калюжею. Через недбалість муніципальних служб його так замулило, що рівень води на середині був лише по пояс. Звісно, ні про яку риболовлю не могло бути й мови. А минулої зими під кригою загинула й остання риба. Втім уже цієї весни ситуація на озері може суттєво змінитися: його очи­стили, поглибили до 12 метрів. А вчора сюди випустили пробні 2 тонни коропу для спортивної риболовлі.

У вівторок Віктор Янукович зробив прогнозований і водночас непередбачуваний крок — звільнив з посади голови Київської міськдержадміністрації Леоніда Черновецького і призначив на цю посаду Олександра Попова. Прогнозований, бо політологи чекали на нього одразу після прийняття змін до Закону «Про столицю», непередбачуваний — з тієї причини, що вже втомилися коментувати новий правовий інструмент Януковича і перестали акцентувати на ньому увагу.

Уявіть собі ситуацію: ви мешкаєте в будинку 1909 року будівництва, пам’ятці архітектури, що охороняється державою, та ще й у центрі Києва. Вам пропонують інше житло, на Троєщині. Ви відмовляєтеся, бо дізнаєтеся, що відселення незаконне. Виникає підозра, що унікальний модерн ХХ століття просто хочуть знищити. Ви виграєте суди в усіх можливих інстанціях, а місцева влада продає фіктивній фірмі будинок разом із вашою квартирою. Вам вимикають тепло, а сусідній будинок — теж пам’ятка архітектури — за дивних обставин згорає. На перший поверх селяться бійці охоронної фірми, які погрожують, записують сімейні розмови на диктофон, наводять у будинку свої порядки...

Віриться важко, але факт: саме в таких умовах живе сім’я Глухових на Малій Житомирській, 12 А. І доцент фізико–математичних наук Олександр Глухов лишається принциповим до кінця, не розуміючи, чому чиновники не виконують написані ними ж закони.

У нашій державі, де правова система — наче слизька ковзанка, такі історії можуть трапитися з будьким. Простий українець беззахисний перед беззаконням та самоуправством: ситуація зі столичним двірником Валентиною Яровою — яскраве тому підтвердження. Жінка отримала сім років тому соціальне житло в новобудові. Але одного «чудового» дня потрапити у займану квартиру не змогла — без попередження в її оселю увірвалися невідомі, винесли звідти меблі, речі й поставили металеві двері, подякувавши за проведену роботу всім «небайдужим». Відтепер жінка ночує у під’їзді. У черзі на виселення — двоє сантехніків.