Чи вистачить «Орландо» сил, аби вперше в історії стати чемпіоном найсильнішої ліги планети — ось одне з найцікавіших питань у нинішньому розіграші НБА. Під крилом тренера Стена ван Ганді (рідного брата Джеффа ван Ганді — колишнього наставника «Нью–Йорка» та «Х’юстона») зібралося чимало зіркових виконавців. Уже з самого старту «чарівники» підтверджують, що не випадково потрапили до фіналу «плей–оф» попереднього сезону.

Україна — країна найсильніших у світі людей. Таке доволі гучне твердження можна часто почути з легкої подачі журналістів чи у приватних розмовах. А й справді — вітчизняні боксери, майстри єдиноборств чи «стронгмени» чимало постаралися, аби ця думка мала право на існування. Намагаються не відставати й наші важкоатлети. На недавньому чемпіонаті світу в корейському місті Гоян вони посіли восьме командне місце з дев’ятьма медалями в активі.

Уродженка Маріуполя Юлія Калина стала єдиною представницею жіночої частини «синьо–жовтих», яка повернулася додому з нагородами — її здобутком стали три «бронзових» відзнаки у вазі до 58 кг. Якщо врахувати, що для 21–річної дівчини це був перший старт такого високого рівня, то її результат можна вважати дуже вдалим. Кореспондент «УМ» знайшов надію української важкої атлетики вдома, в Маріуполі, й по телефону розпитав про деталі успіху й плани на життя.

«А це правда, що в Україні лише половина населення знає про здобуте право приймати континентальний форум?» — запитав у автора цих рядків польський співрозмовник під час конференції «Пресс–Євро–2012». Познанський журнал «Пресс» організовує цей захід другий рік поспіль — минулого тижня конференцію приймав балтійський Гданськ. Саме ж запитання ошелешило, ще раз засвідчивши, що впродовж двох з половиною років підготовки Україна й Польща залишаються в різних інформаційних полях, доволі мало знаючи про стан справ у сусідів.

Найсильніший український велогонщик Ярослав Попович на початку цього року підписав контракт на два сезони з «Астаною», але вже незабаром одягне форму іншої команди. Минулого тижня галичанин полюбовно розстався з казахами й домовився про співпрацю на два роки з американською «стайнею» «Радіошек». Позавчора на прес–конференції в Києві Попо розповів журналістам подробиці цієї угоди.

Після того як виконком МОК рекомендував прийняти регбі–7 в олімпійську сім’ю (остаточне рішення мають схвалити сьогодні на сесії комітету в Копенгагені), цей вид спорту перейшов на новий рівень уваги. Сподіваються на поступ у визнанні й українські представники цієї гри — динамічнішої, ніж класичне регбі–15. Тим більше що «синьо–жовта» збірна має досить високий рейтинг і має всі шанси виступити на Олімпіаді–2012.

Цей поєдинок був приречений на порівняння з феєричним матчем 12річної давнини. Тоді на стадіоні «Кам Ноу» динамівці розтрощили імениту «Барсу», а три голи каталонцям «поклав» позавчорашній іменинник Андрій Шевченко, який тільки починав своє сходження до світової слави. І хоча нині кияни стоять значно нижче за «Барселону» у світовому табелі про ранги, чимало українських уболівальників хотіли стати свідками нової звитяги. Але не так сталося, як гадалося.

«Попри брак фінансової підтримки, наші спортсмени продовжують гідно виступати на світовій арені та завойовувати медалі», — таке речення вітчизняний журналіст може вставляти в матеріал, що висвітлює стан чи не кожного виду спорту (звичайно, якщо це не футбол). Героїня цієї розмови — яскрава ілюстрація до такої ситуації. Вирушаючи два тижні тому на чемпіонат світу з академічного веслування до Польщі практично в борг, Анастасія Коженкова — разом зі Світланою Спірюховою, Тетяною Колесниковою та Яною Дементьєвою — повернулася із золотою нагородою.

Із четвірки дівчат–переможниць світового чемпіонату кореспондент «УМ» вирішив поспілкуватися саме з Настею, адже для неї це були перші змагання такого рівня — і одразу такий вражаючий дебют. З Коженковою ми домовилися порозмовляти на спортивній базі збірної України, що розташована на Трухановому острові в Києві, — саме там Настя з подругами зараз готується до національного Кубка.

У турнірній таблиці стає менше нулів. Після 5–го туру вже немає клубів, які б мали «зеро» у графі «забиті м’ячі» — нападники «Зорі» нарешті підшукали ключики до воріт суперників. Втратило абсолютне лідерство після неділі «Динамо»: нічия у Полтаві хоч і збільшила відрив «біло–синіх» від «Шахтаря», але ж у «гірників» залишається гра в запасі.

Після феєричної перемоги нашої команди шаблісток на Олімпіаді в Пекіні весь світ знову побачив Україну як сильну фехтувальну країну. На недавньому чемпіонаті Європи наші співвітчизники підтвердили високе реноме, здобувши по дві золоті та бронзові нагороди. Але знову відзначились лише представниці прекрасної статі. На їхньому яскравому тлі у затінку перебувають чоловіки, які вже кілька років не демонструють таких високих результатів. Кореспондент «УМ» зустрівся з членом збірної України Віталієм Медведєвим, який представляє найпопулярніший у фехтувальному світі вид зброї — шпагу, і розпитав про причини такої різниці в показниках між хлопцями та дівчатами.

Зробити якесь важливе досягнення у спорті важко, а за деякий час підтвердити його буває ще важче. Два роки тому, на Всесвітній літній універсіаді в Таїланді українські спортсмени–студенти посіли найвище командне місце за всю історію наших виступів на подібних турнірах. Тоді «синьо–жовті» спудеї посіли третє загальнокомандне місце, завоювавши 28 золотих, 20 срібних та 18 бронзових нагород. Раніше їхнім найкращим здобутком були дві четверті та одна п’ята позиції.